Твiр на морально-етичну тему у публiцистичному стилi

Наш двiр великий: мабуть, на ньому умiстилося б декiлька футбольних полiв. Не дивно: двiр вiдповiдає будинкам, збудованим ще до вiйни. Вiдрiзняються, цi будинки монументальнiстю; вони п'яти, шестиповерховi, проте квартири в них не тi, що в нинiшнiх будинках з високими стелями, великими вiкнами i просторими балконами. А по периметру усього двору ростуть старi тополi. Старожили кажуть, що деякi з цих дерев пережили вiйну. I справдi, є тополi, стовбури яких досi ховають у собi осколки снарядiв. Є дерева, посадженi у рiк Перемоги. Вони наче зв'язують часи, поєднують декiлька поколiнь мешканцiв нашого двору. Цi тополi були свiдками повернення з вiйни воïнiв- переможцiн, Пiд цими тополями справляли весiлля; дерева сумно шумiли, коли всiм двором проводжали в останню путь одного з мешканцiв…
Нещодавно у наш двiр завiтала група людей начальницького вигляду. Вони ви-йшли з дорогих iномарок i щось жваво обговорювали. Першими оповiстили двiр про плани незнайомцiв бабусi, що гуляють у дворi та сидять бiля пiд'ïздiв. Виявилося, що планується розширити пiд'ïзну дорогу до одного з офiсiв, що розташувалися на першому поверсi. Деякi тополi заважали реконструкцiï, i ïх вирiшили зрубати. З'ясувалося, що вже i дозвiл на вирубку пiвдюжини тополь одержано.
Дiзнавшись про плани дiлових людей, мешканцi двору написали колективний лист керiвникам району з проханням захистити старi тополi вiд вирубування. Вони пояснили, що це не просто дерева, а зеленi релiквiï, що це пам'ять про багато поколiнь мешканцiв двору.
З райвиконкому приïхав молодий, упевнений у собi чиновник. Вiн дуже уважно вислухав старожилiв i молодь. Здавалося, вiн цiлком на боцi мешканцiв i питання про заборону вирубки тополь ось-ось буде вирiшено.
Уважно подивившись на одну з тополь, гiсть несподiвано сказав:
Все б нiчого, але деякi дерева, як менi здається, стають небезпечними для вас..
Це ж чим? не утрималася гостра на язик баба Тоня. А хiба ви не бачите, що он та гiлка така, що ось-ось завалиться. А пух? Чи вiн не набрид вам щороку?
Це правда. I земля бiла вiд пуху, i у квартирах перших поверхiв його безлiч. Трапляється, що гiлки дерев падають вiд старостi, погодився хтось iз чоловiкiв. Але дерева можна обстежити i хворi гiлки поспилювати. Ще не одне поколiння дiтей виросте пiд цими тополями… Чиновник нiкому не заперечував, пообiцяв доповiсти своєму начальству про розмову з жителями двору i поïхав.
Минув деякий час, i у двiр прибула спецiальна машина, i, коли з неï вийшли з iнструментами, всiм стало зрозумiло, що тополi вирiшили спилити.
Годi, як по командi, з пiд'ïздiв почали виходити люди. Ïх було не так багато, люди налаштованi вони були рiшуче. Вони оточили тополi, яким загрожувало винищення, i сказали:
Жодна людина з пилкою або топором не пiдiйде до дерева.
Попрошеним дровосiкам нiчого не залишалось, як пiти собi по-доброму.
Минули днi, потiм тижнi, але нiхто вже не посягав на тополi.
Зараз осiнь. Верхiвки тополь-велетнiв вже пожовкли, а в цiлому крона ще зелена. Тополi шумлять, наче вони дякують людям за те, що тi захистили ïх.
Треба сказати, що дорожнi будiвники свою справу все ж таки зробили. Дорогу вони не розширяли, але проклали добротне асфальтове покриття. Так що у тих, хто пiд'ïжджає на автомобiлi до офiсу, особливих проблем не виникає.