Трагiчне кохання Майстра i Маргарити
Чтоб гладким был путь истинной любви.В. Шекспiр
М. Булгаков вважав, що життя це любов i ненависть, вiдвага й азарт,
умiння цiнувати красу i доброту. Але любов… вона, насамперед.
Булгаков писав героïню свого роману з Олени Сергiïвни
коханоï жiнки, яка була його дружиною. Незабаром пiсля ïхнього
знайомства вона прийняла на своï плечi, можливо, бiльшу частину
його, Майстра, страшноï ношi, стала його Маргаритою.
Iсторiя Майстра i Маргарити це не одна з лiнiй роману, а найголовнiша
його тема. До неï сходяться всi подiï, вся багатоплановiсть
роману. Вони не просто зустрiлися, ïх на розi Тверськоï i
провулка зiштовхнула доля. Кохання вразило обох, як блискавка, як
фiнський нiж. Кохання вискочило перед ними, як з-пiд землi
вихоплюється убивця в провулку… так описує Булгаков
зародження кохання у своïх героïв.
Уже цi порiвняння передвiщають майбутнiй трагiзм ïхнього кохання.
Але спочатку все було дуже спокiйно. Уперше зустрiвшись, вони розмовляли
так, начебто знали одне одного з давнiх-давен. Бурхливо спалахнуло
кохання i здавалося, мало б спалювати людей дощенту, а в нього виявився
домашнiй i тихий характер. У пiдвальнiй квартирцi Майстра Маргарита,
одягши фартух, господарювала, доки коханий працював над романом.
Закоханi пекли картоплю, ïли ïï брудними руками,
смiялися.У вазу ставили не сумнi жовтi квiти, а улюбленi обома троянди.
Маргарита першою читала вже готовi сторiнки роману, квапила автора,
пророчила йому славу, стала називати його Майстром. Фрази роману, що
ïй особливо подобалися, вона повторювала голосно i спiвучо.
Говорила, що в цьому романi ïï життя. Це було для Майстра
натхненням, ïï слова змiцнювали в ньому вiру в себе.
Булгаков дуже дбайливо i цнотливо розповiдає про кохання
своïх героïнь. Його не вбили чорнi днi, коли роман Майстра був
розгромлений. Кохання було з ним i пiд час важкоï хвороби Майстра.
Трагедiя почалася, коли Майстер зник на багато мiсяцiв. Маргарита
невпинно думала про нього, нi на мить ïï серце по розлучалося
з ним. Навiть тодi, коли ïй здавалося, що коханого вже немає.
Бажання довiдатися хоч щось про його долю перемагає розум, i далi
починається дияволiада, у якiй бере участь Маргарита. В усiх
бiсiвських пригодах ïï супроводжує люблячий погляд
письменника. Сторiнки, присвяченi Маргаритi, це поема Булгакова у славу
своєï коханоï Олени Сергiïвни. З нею письменник
готовий був зробити свiй останнiй полiт. Так вiн написав дружинi на
подарованому екземплярi свого збiрника Дияволiада.
Силою свого кохання Маргарита повертає Майстра з небуття.
Щасливоï розв'язки для всiх героïв свого роману Булгаков
вигадувати не став: як було все до вторгнення сатанинськоï команди
в Москву, так i залишилося. I тiльки для Майстра i Маргарити Булгаков,
як вiн вважав, написав щасливий кiнець: на них очiкує вiчний
спокiй у вiчному будинку, який Майстру дали у винагороду. Закоханi
будуть насолоджуватися беззвуччям, до них будуть приходити тi, кого вони
люблять… Майстер буде засинати з посмiшкою, а берегти його сон
вiчно буда вона. Майстер мовчки йшов з нею i слухав. Його неспокiйна
пам'ять стала згасати, так завершується iсторiя цього трагiчного
кохання.
I хоча в останнiх словах сум смертi, але є й обiцянка безсмертя i
вiчного життя. Вона збувається в нашi днi: Майстру i Маргаритi, як
i ïхньому творцю, призначене довге життя. Багато поколiнь будуть
зачитуватися цим сатиричним, фiлософським, але головне лiрико-любовним
романом, який пiдтвердив, що трагiзм кохання це традицiя
всiєï росiйськоï лiтератури.
