Тема босяцтва у раннiй творчостi Мансима Горького

Якщо я не за себе, то хто за мене? Але якщо я тiльки за себе, то навiщо
я? Максим Горький. Бiографiя Олексiя Максимовича Пєшкова (Максима
Горького) змушує замислитись над тим, скiльки пропало в Росiï
незвичайних талантiв. Дiйснiсть росiйського тодiшнього життя примусила
його стати письменником i одночасно зробила автором двох напрямiв
неоромантизму i реалiзму. I хоча перше оповiдання, надруковане 12
вересня 1892 року в газетi Кавказ, було романтичним, iм'я Максиму
Горькому створили все-таки свiдчення людини, яка прийшла з самих низiв
життя. Так з'являється в росiйськiй лiтературi ще один соцiальний
тип босяк, бродяга. Вiдкритий в оповiданнях Коновалов, Челкаш, Дiд Архип
i Льонька, Мальва, вiн постав перед нами в своïх багатоманiтних
проявах.
Ось дiд Архип пояснює внучку Льонцi устрiй життя, вiдзначаючи його
непорушнiсть i потихеньку щось цуплячи, але хлопчисько вже не хоче з цим
миритися. Але як цю незгоду виразити?
Ємельян Пiляй збирається розв'язати своï проблеми, як
це споконвiку робилося, з обухом на великiй дорозi. А замiсть цього
рятує жiнку, що намагалася накласти на себе руки, i краще цього в
життi за 47 рокiв не було!
Хрестоматiйним стало оповiдання Челкаш. Тут розповiдається, як
люди стали рабами речей i машин, створених ïхнiми власними руками.
Але як звiльнитися вiд цього рабства, героï оповiдання не знають.
А самого Горького цiкавить не взагалi бродяга, людина, викреслена з
життя, колишня людина, а саме бунтар. Далеко не всi босяки ставали
вiдщепенцями через убогiсть i розорення ремiсникiв або селян. Ось i
Челкаш повстав проти влади власностi i старцювання духу. Вiн, галах,
дрантя, виявляється бiльше людиною, нiж Гаврило, готовий заради
клаптика землi на що завгодно, навiть на вбивство. Та й iншi персонажi
оповiдань Горького цiлком могли б тихо прожити своє життя, як
черв'яки слiпi живуть, але духовнi пошуки не дають ïм спокою це
одвiчне питання: Навiщо я живу? Мучиться швець Орлов, який зрозумiв
безглуздя своєï працi. Коновалов раптом вiдкрив, що вiн iде
дорогою, якоï не обирав i яка нiкуди не веде. Мальва повстала проти
сiмейного i суспiльного тиранства, а в результатi не знайшла нiчого
iншого. Ось тiльки чоловiк невiнчаний, а так, дивись, усе те саме.
I все-таки це не гiршi представники роду людського, а порiвняно з людьми
порядними i зовсiм виглядають мало не iдеальними. Босяки стали для мене
незвичайними людьми: вони не жадiбнi, не душать один одного, не
накопичують грошей, так сказав сам письменник. Але це не означає,
що саме в них Горький побачив порятунок свiту вiд влади Мамони, про яку
попереджав ще Проповiдник iз Галiлеï.
Власне, все значення цих образiв i полягало в ïх зiставленнi з
корисливою, вузьколобою, жадiбною i скупою натурою господарiв життя всiх
рангiв: вiд будочника Семенова i так далеко вище, як тiльки мiг би
уявити собi тодiшнiй читач. Пiдсумок художнього вивчення теми босяцтва
Горький пiдбив у драмi На днi. У цьому творi автор демонстративно iде
вiд жаргону й екзотики кримiнальщини до широкоï суперечки
персонажiв п'єси про те, що таке людина i який спосiб життя
має бути властивий всiм початкам i всiм кiнцям.
У творах Горького чiтко простежується думка, що кожен iз нас
неповторне створiння природи i водночас дитя людське. Звичайно, ми самi
маємо будувати своє життя, знаходити власне призначення. Але
якщо iншi люди, суспiльство не
допомагають людинi втiлити мрiю в життя, то тодi, можливо, варто
видалити в пустелю або, залишившись серед людей, все одно порвати з ними
зв'язок , докором i застереженням. Це i буде метою iснування босяка,
бомжа.