Суспiльно-побутовi кАзки
Суспiльно-побутовi твори велика група соцiально-побутових казок,
тематика та проблематика яких стосується не особистого й родинного
життя, а суспiльного. Тому, на вiдмiну вiд родинно-побутових творiв,
головнi персонажi тут представники рiзних суспiльних верств та груп.
Часто вихiдцi двох протилежних станiв зображенi одночасно (тобто в
одному творi) i шляхом антитези розкриваються позитивнi якостi одного та
негативнi iншого. Народ у таких казках втiлив своє ставлення до
суспiльних недолiкiв та соцiального зла. У цих казках нерiдко простi
люди виявляються розумнiшими вiд багатих та вчених, оскiльки
покладаються не на титули та звання, а на справжню мудрiсть i чеснiсть.
Тема споконвiчноï мудростi втiлена у творах Мудра дiвчина,
Семилiточка та iн., де простiй дiвчинi-селянцi вдається вiдгадати
усi загадки чванькуватого пана та виявити свою перевагу. Вона не лише
розумна i передбачлива, а й дотепна. Виконуючи панський наказ прибути нi
пiшки, нi верхи; нi одiтiй, нi голiй; нi з подарунком, нi без подарунку
дiвчина йде, ставши однiєю ногою на козу, вдягнена у рибальську
сiтку, дарує пташку, що вилiтає з руки. Так вона
виявляє свою винахiдливiсть. Такою постає i розумна жiнка,
якiй пан, проганяючи ïï з дому, дозволяє взяти те, що
для неï найдорожче, i вона його сонного виносить на плечах.
Поширенi образи кмiтливого селянина, якому вдається перехитрити
вельмож (Як селянин доïв цапiв, Розумний бiдак та ненажерний
багатир, Дотепний жарт); хитрого солдата, який, щоб провчити хабарникiв,
просить у пана в нагороду сто палиць, якими надiляє вартових-
здирникiв (Нагорода), або просить у царя стару кульбаку вiд сiдла з
дарчим листом, а потiм вiдбирає у пана маєток iз назвою
Стара Кульбака (Як солдат царя обдурив).
Сюжет багатьох суспiльно-побутових казок будується на основi
конфлiкту мiж наймитом та господарем. Ця група казок має значну
кiлькiсть варiативних змiн, замiщень окремих епiзодiв. Наймит у них
завжди виявляється спритнiшим, нiж господар. Вiн
з´ïдає одразу снiданок, обiд i вечерю та лягає
спати, бо пiсля вечерi вже нiхто не працює; робить вигляд, що вiн
косить, оскiльки до того господар казав робити вигляд, що вони обiдають;
коли його змушують працювати вночi, оскiльки мiсяць брат сонця, вiн,
прийшовши за платнею, до торби, у яку господар насипає йому муку,
прив´язує мiшок i говорить, що мiшок брат торби.
Багато сюжетiв та мотивiв цiєï тематичноï групи вiдомi й
iншим схiднослов´янським народам (про слугу, що вимагає
буквально виконувати умови найму, змушуючи хазяïна його одягати та
годувати; про наймита, який доходить до абсурду, буквально виконуючи
доручення господаря; про пана, який хоче продовжити день, i для цього
крутить ручку машини, створеноï хитрим селянином, вiд чого день
здається йому довгим i т. п.).
Надзвичайно поширенi в украïнськiй уснiй словесностi казки,
центральною постаттю яких є шахрай. Часто це образ дурника, якому
завжди щастить. Вiн, примiром, продає панам вiзок, що нiбито сам
ïде; горщик, що сам варить кашу; палку, що має оживляти
мертвих тощо (Про Iвана-дурника). Iнколи це мужик чи мужичий син, що
кiлька разiв пiдряд обдурює одного i того ж багача, просячи коней,
аби наздогнати злодiя (Як мужик пана дурив), чи пропонує йому
купити лопату, яка подвоює грошi (Казка про двох шахраïв);
краде за згодою власника його коней, волiв, грошi, дорогоцiнностi чи
панянку (Три ремесла); чи веде панiв на той свiт у гостi, топлячи в
рiчцi (Як Iван водив панiв на тамтой свiт). Нерiдко неперевершеним
шахраєм в украïнських народних казках виступає хитрий
циган. Широковiдомi також мотиви про те, як спритнiший шахрай зумiв
перехитрити такого ж злодiя, як вiн сам (Казка про двох шахраïв).
Значно рiдше така роль вiдводиться жiнкам. Вони у цих творах вдаються до
хитрощiв радше, щоб захистити себе та свою честь, провчити причеп та
набридливих залицяльникiв, але не без вигоди для себе (Як розживалась
царська дочка за шевцем, Попiвське залицяння).
Ця група казок також мiстить мотиви та образи, властивi для
народноï прози усiх схiднослов´янських народiв. Особливо це
стосується творiв про несправедливих суддiв (Не завше по правдi i
в судi судять, Як циган був адвокатом); а також попiв-брехунiв,
злодiïв, грошолюбiв, залицяльникiв, дурнiв на яких виразно
позначився вплив Декамерона Боккаччо (Як поповi захотiлося золота,
Ненаситний пiп, Як селянин попа медом частував, Про попа, наймита i пса
Муцика, Пiп на казаннi, Пiп-ворожка, Нетямущий пiп, Двом помогло та
iн.). Поширенi у фольклорi європейських народiв суспiльно-побутовi
казки, у центрi яких образ чорта, що намагається обдурити
чоловiка, але нерiдко сам залишається обдуреним (Як чорт оддячив
чоловiковi, Крiпак i чорт, Як баба чорта дурила); або в людськiй подобi
наймається до чоловiка на службу, допомагаючи йому розбагатiти
нечесним шляхом (Служба за три коржики). У цих творах чорт
зображається не як втiлення демонiчноï сили, а крiзь призму
примiтивного язичницького уявлення, як сила, що може завдати шкоди, або
принести користь.
Вiдомий i мотив про змагання брехунiв, яке виграє той, хто збреше
так, що король скаже: Це неправда! Знаходиться дотепний чоловiк, який
говорить, що пани позичили в нього велику суму грошей, забирає
борг назад; або ж говорить, що батько царя пас свиней; або що вiн вижене
вельможу iз палацу, i йому пси марша заграють, перемагаючи в змаганнi
(Це не може бути). Подiбний до нього мотив про вправляння у брехнi, коли
суперники говорять один одному чисту правду про капусту, головки
якоï вистачає на двадцять п´ять бочок; про качан
кукурудзи, якого двадцять волiв не можуть зрушити з мiсця; про мух
завбiльшки з голубiв; про яйце, якого двадцять чоловiк не можуть пiдняти
тощо (Брехач та пiдбрехач).
У рядi творiв цей мотив переходить у неймовiрнi оповiдi, так званi казки
без правди, герой яких хазяйнує зi своïм дiдом, поки тато
народиться, йде на весiлля своєï мами; залишає голову,
щоб пильнувала воза, запихає в хату мiшки через дiрку, зроблену в
стiнi шилом; лiзе на небо по зачепленiй за рiг мiсяця мотузцi, зробленiй
з висiвок, пересiяних через сито, яку, для того, щоб злiзти,
доточує знизу, вiдрiзаючи куски зверху; вгрузнувши в землю, бiжить
додому по лопату, щоб себе викопати, тощо (Казка без правди). Цi твори
позначенi впливом поширених у Європi оповiдань про Мюнхгаузена.
Давня украïнська та перекладна церковно-християнська лiтература теж
вiдiграли значну роль у розширеннi тематики народних соцiально-побутових
казок. У багатьох iз цих творiв вiдбився християнський погляд на свiт,
мораль, людськi взаємини; деякi з них мiстять бiблiйнi вислови чи
тлумачення християнських законiв. Так, у казцi Мудра баба
вiдстоюється бiблiйний принцип, що грошолюбство це зло, яке веде
до грiха. Цей закон вкладено в уста староï бабцi, яка оминає
загублений гаманець iз грiшми. Вояки, якi йдуть слiдом за нею, забирають
його, але, не бажаючи дiлитись, вбивають один одного. Подiбнiй темi
присвяченi казки про чоловiка, що отримує чарiвний гаманець, з
якого сипляться золотi монети. Але закон гаманця такий, що грiшми,
взятими з нього, людина може скористатись лише тодi, коли кине його у
воду. Через свою ненаситнiсть герой цих творiв вмирає з голоду
серед куп iз золотом (Убогий та багатий, Про бiдного багача).
Бiблiйна iстина про неспроможнiсть людини до кiнця сягнути Господню
мудрiсть, та керувати Божим провидiнням розкрита у народнiй казцi Першi
бувають останнiми, останнi першими. Героями таких творiв нерiдко
постають бiблiйнi персонажi мудрий цар Соломон, святi та Христовi
апостоли. У багатьох соцiально-побутових казках крiзь призму
християнського свiтобачення осмислюються загальнолюдськi iстини. Вжитi у
них анiмiстично-культовi образи слугують тут символами. Такими є
антропоморфнi образи Щастя iз казки Украдене щастя; Правди та Неправди
(Про Правду й Неправду); Хлiба та Золота (Хлiб i Золото).
Особливостями оповiдi, побудовою сюжету, драматизмом, несподiваним
завершенням цi твори близькi до притч. На ïх притчевiсть вказують
також наявнi в них бiблiйно-християнськi теми , мотиви, образи.
Отже, украïнська народна соцiально-побутова казка упродовж
тривалого розвитку увiбрала в себе елементи поглядiв та уявлень народу
на рiзнi суспiльнi явища, зазнала впливiв перекладноï
християнськоï та свiтськоï європейськоï лiтератур,
скристалiзувавши оригiнальне народне свiтобачення, своєрiдне
ставлення до життя, розумiння моралi. На перший погляд соцiально-
побутовi казки здаються картинами реальноï дiйсностi, насправдi
закони, за якими живуть i дiють героï побутовоï казки,
докорiнно вiдрiзняються вiд тих, котрi дiють у повсякденностi….
