Захистiмо планету

Людина, як тiльки усвiдомила себе людиною, почала активно освоювати
довколишнiй природний простiр. Та робила це, не порушуючи законiв
природи. Вона жила в гармонiï з нею. Що таке закони природи?
ïх, напевно, легше вiдчути, анiж пояснити словами. Закони природи,
на мою думку, це гармонiйний внутрiшнiй стан, який пояснити просто: роби
добро, i воно до тебе добром повернеться. Поняття добро стосується
не тiльки стосункiв мiж людьми, але й природи, а вiдтак цiлоï
планети. Так, як стали поводити себе люди останнє столiття,
свiдчить про те, що люди перестали шанувати закони природи.
Тож виходить, що нам Слiд захищати планету вiд самих себе. Людство
взагалi дбає про своï егоïстичнi iнтереси, про швидкi
успiхи, не дбаючи про завтрашнiй день для онукiв i правнукiв. А вираз На
наш вiк вистачить набув злочинного змiсту.
Я дуже хочу вiрити в те, що моє поколiння буде добрiшим i ми
будемо вивчати природу, щоб навчитися ïï розумiти, i вона
вiдплатить нам добром.
Барвiнок вiчнозелений чагарничок, що росте по всiй Украïнi.. А тому
вiн i має багато мiсцевих назв: хрещатий барвiнок, барвiн,
барвiнець, зеленка, барвiнчик. За народною символiкою барвiнок символ
молодостi, мужностi, кохання та шлюбу, нев'янучоï краси, а
вплетений у дiвочий вiночок вiн ще означає символ
материнськоï любовi. Є навiть така загадка: Цвiте синьо, лист
зелений, квiтник прикрашає, мороз усе поглушив його ж не
займає.
У давнi часи в Киïвськiй Русi барвiнок використовували при рiзних
обрядах, i саме з тих прадавнiх часiв зберiгаються рiзнi повiр'я та
легенди про цю рослину. Барвiнок, наприклад, нiколи не викидали на
смiтник, а тiльки на воду; вплетений у вiнок вiн оберiгає красу
дiвчини та маминi настанови. Крiм того, виявляється, що барвiнок
здавна вiдомий як цiлюща рослина, яку використовували з давнiх часiв.
Барвiнок поширений майже у всiй Європi, у Францiï подекуди цю
рослину називають вiдьминою фiалкою, мабуть, через те, що вiн має
чудодiйнi властивостi. Якщо б гостi з Європи запитали мене, що
таке Украïна , я б вiдповiв це барвiнковий край.
Верба одне з найпоширенiших дерев в Украïнi й одне з
найулюбленiших, бо про вербу та калину складено дуже багато пiсень, а ще
кажуть: Без верби i калини нема Украïни.
Ще довкола лежить снiг, а верба вже вiщує весну. Є така
приповiдка: Зацвiла верба прийшла весна. Пухнастi вербовi котики це така
вражаюча дивовижа, що до кожноï сiренькоï чи бiленькоï
бруньки приглядаєшся: чи не зблиснуть там оченята, бо котики ж!
Про вербу iснує безлiч повiр'ïв, легенд, приказок, рiзних
оповiдок. З народних уст можна почути лiричнi розповiдi про вербу, яка
є символом родючоï сили, пробудження природи, Украïни,
батькiвщини. А ще розповiдають рiзнi страшнi iсторiï про старi сухi
верби, В дуплах яких поселяється нечиста сила.
У народi кажуть: Там де живе верба, житиме й рiчка, Де срiблiє
вербиця, там здорова водиця, тому криницю копають завжди пiд вербою.
Вербовi гiлки освячують напередоднi Великодня у Вербну недiлю. Галузками
б'ють один одного, приказуючи: Не я б'ю, верба б'є, за тиждень
Великдень. Бажають: Будь здоровий як верба.
Верба оспiвана в пiснях, переказана в легендах, вона й справдi є
одним iз символiв Украïни.
Пасiчники, яких колись називали бортниками, завжди мали свого святого
покровителя Святого Зосима, якого вони вшановують i понинi. У давнi часи
на кожнiй пасiцi вивiшували iкони захисника бджiл, бiля них читали
молитви, влаштовували рiзноманiтнi обряди. Крiм того, у побутi було
багато пасiчницьких молитов та заклинань од злодiïв, хижакiв, мору
тощо. Що б там не було, але святий Зосим мiцно перебрав покровительство
над божими мухами бджолами до своïх рук, i пасiчники вiддавали йому
свою хвалу. Про це говорить i давнє прислiв'я: Вiтай бджолу на
Зосима, то будуть роï i вощина.
Зважаючи на те, що бортництво ще з княжих часiв мало важливе значення в
життi наших предкiв i як продукт харчування, i як промисел, i як товар
для продажу, то йому (тепер уже пасiчництву) належить i нинi важлива
роль в життi украïнцiв. На жаль, деякi моменти використання меду
або забутi, або й втраченi. Понинi бджолярi стежать за поведiнкою бджiл,
аби передбачити погоду. Наприклад: раннiй вилiт бджiл буде гарна весна,
бджоли обсiли акацiю буде дощ. Ще є такi примовки: Радi люди лiту,
а бджоли цвiту, Якщо влiтку дощ рiдко буває, то у вулики мед
прибуває, Лiто з квiтами вулик з медом. Бджола на квiтцi
продовжує радувати погляд усякоï доброï людини.
Хотiлося б розпочати такими словами: Без роду нема народу. Бо чим-
сильнiший рiд, тим сильнiшi всi разом народ. Пам'ять про свiй родовiд це
важливий момент у збереженнi нацiональних i моральних традицiй. Зараз
уже мало знають про те, що в давнину було за обов'язок знати поiменно
свiй рiд до сьомого колiна.
Останнiм часом усе бiльше людей цiкавляться своïм родовим корiнням,
i це радує, бо таким чином будуть змiцнюватися стосунки i в
сiм'ï, i з далекими родичами, частiшими стануть зустрiчi в
родинному колi. Добре, що тепер вiдроджується традицiя пам'ятати
про свiй рiд, i пам'ять про нього передавати наступному поколiнню. Менi
вдалося дiзнатися про свiй рiд тiльки до четвертого колiна, та попереду
ще велике й цiкаве дослiдження, коли треба буде звертатися до архiвiв.
Народна мудрiсть стверджує, що хто вiдцурався мови й рiдних
традицiй, той може знехтувати й синiвським обов'язком перед батьками.
Таких безбатченкiв у незалежнiй Украïнi стає все менше, якою
б мовою вони не розмовляли.