Старий i море Хемiнгуея — повiсть-притча про людину

Фiлософська символiка i система образiв твору. Лiтературнi дослiдники
називають повiсть видатного американського письменника Е. Хемiнгуея (1898-
1961) Старий i море притчею, ймовiрно, це дiйсно так. Так як цей, з
одного боку, дуже реалiстичний твiр — не просте опис цiкавого
пригоди, не просто розповiдь про поєдинок вiдважного старого
рибалки з морем i рибою. Ця повiсть має значно бiльш широке i
узагальнений змiст, яке не зводиться лише до авторськоï iдеï
про необхiднiсть збереження людиною мужностi та гiдностi за будь-яких
обставин. Про це Хемiнгуей писав у кожному своєму художньому
творi. Але саме з приводу повiстi Старий i море письменник сказав:
Здається, що, нарештi, я домiгся того, над, чим працював все
моє життя.
Що мав на увазi Хемiнгуей? Напевно, однозначно вiдповiсти на це питання
неможливо. Але зрозумiло одне: вiн досяг у своïй творчостi
вищоï сходинки i на рiвнi iдей, i на рiвнi художнього зображення
дiйсностi.
Ззовнi сюжет повiстi досить нескладний. Старий Сантьяго , герой твори ,
стомлений невдачами, якi переслiдували його вже тривалий час,
вiдпливає далеко в море, у пошуках здобичi. Йому пощастило:
попалася величезна риба. Та риба була велика i сильна, що старому
довелося додати чимало зусиль, щоб перемогти ïï. Але на
зворотному шляху акули пожирають рибу, i старому залишається
ïï кiстяк.
Однак справа в тому, що сама по собi боротьба старого з рибою, з акулами
— це лише видима частина сюжетного айсберга. Захована ж у
пiдтекстi частина говорить про бiльш важливе i значне: письменник
розмiрковує над взаєминами людини з суспiльством, людини i
природи, людини i навiть Всесвiту. Реалiстичнi образу старого, моря,
риби, хлопчика, левiв, акул навiвають символiстичного значення i
знаходяться в заставi протистояння i єдностi одночасно.
Стверджується думка про взаємозв'язок всiх жителiв Землi:
людей, тварин, птахiв, i в той же час один з парадоксiв людського
iснування: людина змушений вбивати тих, кого любить, хто дорожчий вiд
брата. Як добре, що нам не треба вбивати сонце, мiсяць i зiрки, досить
того, що ми вимагаємо ïжу в моря i вбиваємо своïх
братiв.
Людина — частина природи, частина Всесвiту. Вона вiдчуває це
i прагне до гармонiï з ними. Саме такою повинна бути свiтобудову:
людина в гармонiйному спiвiснуваннi з природою, Всесвiту — до
такоï важливоï думки приходить Хемiнгуей. Розглянемо
взаємозв'язок образiв i старого i хлопчика:
старiсть — юнiсть кiнець — початок
Хлопчик Мандолiно — продовження старого, його майбутнє , вiн
забезпечить йому безсмертя, отримавши разом з досвiдом i частина душi
старого. Був би зi мною хлопчик, — рефреном звучать у повiстi
слова старого, якими автор утверджує думку, що сила людства в його
єдностi.
Образа акул — хижакiв, ворогiв можна ще сприймати, як перешкоди на
шляху досягнення мети. Людина смiливо вступає з ними в боротьбу.
Акула нiчого не боïться i робить так, як ïй захочеться. Тут
звучить знамените … людина не для того створена, щоб бути
переможеною. Людину можна знищити, але ïï не можна перемогти .
Але переможець нiчого не набуває, — цю фiлософську думку
Хемiнгуей винiс навiть у заголовок одного зi своïх творiв. Сутнiсть
людського життя в боротьбi i перемозi в нiй, можливо, це перемога над
собою.
У життi (море) у кожного є своя Риба (мета, мета), яку потрiбно
купувати, є своï Акули (вороги, перешкоди), i, слава Богу,
є свiй Хлопчик (надiя на майбутнє, на своє
продовження), своï Льови ( найкраще в моєму життi, символ
юностi, дитинства того, що допомагає жити).
А ще людина — частинка неосяжному Всесвiтi. Вона вiдчуває
себе добре лише в гармонiï з усiм, що оточує ïï:
небом, сонцем, морем, птахами, рибами. Вона — не цар, не пiщинка
— вона рiвна серед рiвних.
Стають зрозумiлими слова Хемiнгуея з приводу закiнчення ним повiстi:
Здається, що я, нарештi, добився того, над, чим працював все
моє життя. Письменник у своïх творах завжди зображував якiсь
актуальнi соцiальнi конфлiкти, проблеми сучасного йому життя, що
оточує ïï суспiльства. Тобто, там були зафiксованi лише
миттєвостi, а тут — вiчна картина свiту i людського
iснування.