Про роль унiверситетiв у розвитку європейських культурних цiнностей

За роки iснування Санкт-Петербурзького його очолювали представники
рiзних наук — фiзики, iсторики, хiмiки, математики, бiологи,
правознавцi. Минулого й фiлологи, до речi, у порiвняннi з iншими
професiями чимало — десять, але нiколи на чолi унiверситету не
було жiнок. У квiтнi 1994 р. на цей пост вибрана Людмила Олексiïвна
Вербицкая, в 1999 р. вибрана повторно, в 2004 р. — у третiй раз
Жiнка-Фiлолог — 70-й ректор найбiльшого вузу краïни! Що це?
Особливий знак долi, удача або нелегкий тягар? Спецiально для
“Росiйськоï словесностi” Л. А. Вербицкая вiдповiла на
питання нашого кореспондента, доцента кафедри росiйськоï мови й
лiтератури МГУ сервiсу Т. В. Гордиенко.
- Людмила Олексiïвна, Ви стали ректором в епоху змiн у краïнi,
коли у вузiв є, безсумнiвно, бiльшi можливостi, але й проблем
чимало. Чи важко сьогоднi бути ректором вузу такого масштабу?
- Це питання, Тамара Вiкторiвна, менi задають часто, i вiн закономiрний,
хоча вiдповiсти на нього однозначно нельзя.
Звичайно, важко, але адже є й радiсть, i гордiсть… Яких
фахiвцiв ми випускаємо, i не тiльки для нашоï краïни!
Якi сили в унiверситетi, який у нього авторитет. А масштаби? Поговоримо
мовою цифр
Санкт-Петербурзький унiверситет — це 20 факультетiв, 35 тисяч
студентiв. У штатi 50 тисяч чоловiк: викладачi, науковi спiвробiтники,
iнженери, лаборанти, бiблiотекарi, що обслуговує персонал. З 28
тисяч абiтурiєнтiв, якi приходять на перший курс у Петербурзi
щорiчно, — 6 тисяч нашi. А ще десятки тисяч училися тут i звiдси,
з унiверситетськоï лави, пiшли в бiльше життя! Погодитеся, адже це
мiнiатюрна модель великоï краïни, особливий мiкросвiт, у якому
щодня вiдбувається багато всяких подiй, i ректоровi у всiм треба
брати участь. З унiверситетом зв'язане все моє життя. Тут я була
студенткою, аспiранткою, лаборантом, викладачем, доцентом, двадцять
рокiв завiдую кафедрою загального мовознавства. У цих стiнах не тiльки
моï учнi, але й учителi. Тут написанi моï дисертацiï
— кандидатська й докторська. Це адже, по сутi, мiй будинок, де все
до дрiб'язкiв знайомо й дорого. I, крiм того, я петербурженка. Я люблю
слова, сказанi Н. П. Анциферовим, а вiн у своïх спогадах написав
так: “Весь Петербург здавався менi оправою дорогоцiнного каменю
— цей камiнь був унiверситет”. Я повнiстю роздiляю цi
почуття
Робота ректора унiверситету пов'язана з вiдрядженнями, участю в рiзних
заходах у мiстi, у краïнi, у свiтi. Ви ще й Президент
Мiжнародноï асоцiацiï викладачiв росiйськоï мови
(МАПРЯЛ), член Ради Унiверситету Об'єднаних Нацiй, вiце-президент
Комiсiï ЮНЕСКО з питань утворення жiнок… усе перелiчити майже
неможливо. Коли ж вести заняття зi студентами? Адже все-таки це було
Вашим покликанням?
- Було i є. Ректор — це посада, ïï, на вiдмiну вiд
професiï, не вибирають. Але я ж працюю зi студентами, з
аспiрантами, докторантами, звiдки ж узятися в мене учням, якщо не
пройти з ними цю школу в студентствi?
Дуже люблю свою роботу професора кафедри, люблю читати лекцiï,
уважаю, що будь-який фахiвець унiверситету, що займає
адмiнiстративний пост, — ректор, проректор, декан, зав. кафедрою
— повинен поряд iз заняттями наукою вести навчальну роботу
Своï вiдрядження планую так, щоб вони не збiгалися iз днями, коли в
мене лекцiï. I коли покину свiй пост ректора, те всi сили вiддам
роботi викладача на кафедрi загального мовознавства. Буду спiлкуватися
зi студентами не три рази в тиждень, як зараз, а набагато частiше.
Унiверситетськi роки — краща пора життя не тiльки для студента,
але й для викладача. Дух молодостi, атмосфера поваги до знань i
творчостi допомагають нам усiм жити цiкаво для себе й з користю для
Батькiвщини
До третього ректорського строку був знятий фiльм про Вербицкой. От
фрагмент iз нього:
Корр.: Четвер: 8.50 ранку. Щотижня в цей день у Вербицкой лекцiï.
Але напередоднi Людмила Олексiïвна була в Москвi, i студенти, як
народ, що любить поспати, вирiшили, що повернутися до лекцiï вона
не встигне. Прийшли лише самi дисциплiнованi. Вербицкая приймає
рiшення не зривати лекцiю й читає для тих, хто прийшов
- Як Ви оцiнюєте рiвень сучасного вищого утворення й перспективи
його розвитку у свiтлi Болонской конвенцiï?
- Наше утворення, на мiй погляд, вище по якостi (за рiвнем) закордонного
магiстерського. Закордоннi колеги високо оцiнюють його й прислухаються
до нашоï думки. Якщо ранiше говорили, що бакалавриат повинен
тривати три роки, а потiм студент може надходити в магiстратуру, то
тепер, оцiнивши нашi доводи й результати, вiдмiнюються до того, що
ефективнiше схема 4 + 2, тобто чотири роки — бакалавриат i двi
— магiстратури
Можна видiлити три найважливiших частини трансформацiï утворення в
рамках Болонского процесу
Перша — перехiд вiд традицiйного, одноуровневого, на дворiвневу
систему реалiзацiï освiтнiх програм
Друга — єдина система оцiнки знань
Кожний курс оцiнюється певною кiлькiстю кредитiв (якась
єдина освiтня “валюта”), i якщо студент прослухав
вiдповiдний курс в унiверситетi своєï або iншоï
краïни, вiн йому зараховується через механiзм цих кредитiв.
Наприклад, у програмах магiстерського рiвня багатьох унiверситетiв
передбачається проведення одного семестру за кордоном, i курс
зараховується студентовi, як якби вiн прослухав його у
своєму рiдному унiверситетi
И третя складова — якiсть знань