Сила кохання романi Гюго Собор Паризькоï Богоматерi

Нiмецький фiлософ Артур Шопенгауер сказав: “Пересiчна людина
заклопотана тим, як би ïй убити час, людина талановита прагне його
використати”. Тож давайте не будемо думати, як згаяти час на
уроцi, а максимально ефективно його використаємо. У романi
“Собор Паризькоï Богоматерi” Вiктор Гюго
звертається до доби Середньовiччя, де вiн шукає сильнi
характери та справжнi пристрастi, подвиги i мучеництво в iм'я
переконань. Справжня краса в похмуру й жорстоку епоху зустрiчає
бiльше перешкод, нiжу цивiлiзованi часи. Письменник переконаний у час,
коли палають вогнища iнквiзицiï, особливо загострюється
боротьба вiчних свiтових начал: добра i зла, милосердя i жорстокостi,
любовi i ненавистi. Мабуть, тому роман Гюго має таку популярнiсть
i сьогоднi. Сюжет роману часто використовується для
екранiзацiï художнiх та мультиплiкацiйних фiльмiв, у
мюзиклах…
Феб де Шатопер це єдиний чоловiк в романi, якого щиро любила
Есмеральда. Вона тягнулася до краси, тому ïï кохання чисте,
свiтле i трагiчне. Юна дiвчина помирає з вiрою в того, кого
любила. Та чи вартий вiн того? Чи любив Феб Есмеральду? Ми з вами
маємо можливiсть послухати самого Феба, якщо тiльки
активiзуємо свою уяву.
У центрi роману прекрасна Есмеральда. Поряд з нею троє закоханих,
проте вона гине. Хто ж винен у ïï смертi? Вiдповiдь
неоднозначна. Винен i Клод Фролло, i красень Феб, певною мiрою i
легковажний П'єр Гренгуар, i король Людовiк XI, i сама Есмеральда,
яка не змогла розпiзнати бездуховнiсть Феба i прекрасну душу Квазiмодо.
Письменник у своєму романi вiдвiв центральне мiсце красi
мистецтва, пiд впливом якого в людинi пробуджуються найкращi якостi.
Духовна краса, стверджує Гюго, вища за зовнiшню, адже без
духовноï краси марно сподiватися на високi моральнi вчинки людини.
Письменник показав у романi рiзне кохання, яке залежно вiд моралi людини
спонукає на ганебнi або високоморальнi вчинки. На думку Гюго,
можна знищити людину, а не кохання. Яскравим прикладом цього є
загибель Есмеральди i Квазiмодо.
Заплющiть очi. Хоч на мить.
Безмiрний простiр уявiть.
В пiтьмi холодний блиск свiтил,
Лиш хаос i космiчний пил. Гнiтюча тиша, мертвий спокiй
I… промiнь сонця, наче докiр
Байдужостi космiчних сил,
Летить крiзь марево свiтил.
Летить, шукаючи для себе
Безмежного п'янкого неба.
Яскравих барв, землi святоï
Все починається з любовi.
Т. В. Мартинюк