Що таке щастя? (За новелою Б. Лепкого Цвiт щастя)

Богдан Лепкий. Це вiдновлене iм'я у нашiй лiтературi. Твори Богдана
Лепкого довго були забороненi на Батькiвщинi. I тiльки за наших часiв,
коли Украïна стала вiльною i незалежною, твори письменника
зазвучали на повний голос i на його Батькiвщинi. I вже нi в кого не
виникає сумнiвiв у тому, що Богдан Лепкий видатна постать в
украïнськiй лiтературi. Богдана Лепкого ми з повним правом можемо
назвати поетом, прозаïком, драматургом, критиком та iсториком
лiтератури. Але все-таки вiн вiдомий перш за все як поет. У його
лiтературному доробку є бiльше десяти поетичних збiрок. Ще малим
хлопцем Богдан Лепкий виявив ненаситну цiкавiсть, допитливiсть, мiг до
ранку слухати розповiдi пристарiлих людей, захоплювався фольклором,
легендами, вiруваннями, обрядами. Усе почуте, взнане згодом стало тим
без донним джерелом, яке впродовж усього життя живило його душу. Лiси й
озера Волинi, зеленi стрункi смереки, бурхливi стрiмкi рiчки, сосновi
бори, зеленi луки все це навiки зачарувало поета. Адже й справдi Волинь
один iз най чарiвнiших куточкiв Украïни.
Колисав мою колиску
Вiтер рiдного Подiлля
I зливав на соннi вiï
Степового запах зiлля… Так писав про свiй рiдний край Богдан
Лепкий в одному зi своïх вiршiв Заспiв.
Пiзнiше з-пiд пера поета одна за одною виходять збiрки його поезiй. Його
поезiï простi, гарнi, лiричнi, хоч забарвленi тугою та смугком.
Таким є i його вiрш Набiк життя, журба дрiбна. У ньому поет
малює картини рiдного краю, мрiє про щастя людей, до якого,
як вважає письменник, ще треба прокладати шляхи, але воно
неодмiнно настане. Невимовним смутком i болем, але разом iз тим i палкою
синiвською любов'ю до рiдного краю i тугою за його втратою сповнений
вiрш Б. Лепкого Видиш, брате мiй. Скiльки ж у цiй поезiï
тяжкоï муки, невимовного болю. Це бiль i туга тих, хто
втрачає найдорожче у своєму життi Батькiвщину.
Здається, й кам'яне серце здригнеться, почувши цю поезiю, що стала
вже народною пiснею.
Що таке щастя? На це питання, мабуть, немає, та й не може бути
однозначноï вiдповiдi. Адже для кожноï людини щастя
своє, а сам змiст цього поняття змiнюється протягом життя.
Спочатку для дитини щастя це усмiшка матерi, ïï голос. Потiм
щастя це перший крок, це радiсть вiд власних успiхiв; потiм щастя це
досягнення поставленоï мети. А взагалi, я гадаю, що найщасливiшi в
свiтi дiти. Вони радiють усьому, що бачать навколо: батькам, сонцю,
квiтам.
Буває, живе людина i нiбито все в неï є: грошi, влада,
машина, але чогось ïй все таки не вистачає. Може, щастя?
Значить, щастя це не матерiальна цiннiсть. А що ж тодi? От, наприклад,
головний герой новели Цвiт щастя повiрив маминим словам i поплив шукати
вночi квiтку щастя. Але не знайшов, тiльки застудився. Хоча на все життя
зрозумiв, що щастя це не квiтка, його не можна зiрвати, спiймати,
втримати!
Можливо, щастя це якийсь стан душi. Адже ми буваємо щасливi, коли
одержимо найвищу оцiнку або переможемо паралельний клас у футбольному
матчi. А iнколи маємо змогу подовше поспати i кажемо: Яке щастя!
Щастя це посмiшка мами i простягнута рука друга. Щастя це моя родина,
моï друзi, моє успiшне навчання. Я щасливий, що є люди,
якi мене люблять i яких люблю я. Щастя для мене це гарний настрiй, добре
проведена година, хвилина, нанiть мить.