Шляхами Орфея: тема мистецтва й митця в поезiï Р. М. Рiльке

Темою i метою будь-якого мистецтва i примирення iндивiдууму iз
Всесвiтом.
Р. М. Рiльке.
Р. М. Рiльке один iз найвитонченiших поетiв початку XX ст. Здiбнiсть i
сприймати культурнi цiнностi рiзних епох i народiв, духовна широта,
гостроти свiтовiдчуття, якими вiн був обдарований вiд природи i розвивав
у собi протягом усього свого життя, дали змогу йому не лише продовжувати
традицiï великоï євроропейськоï лiтератури, а й
сказати в нiй своє неповторне слово. Рiльке прагнув силою
поезiï протидiяти ненавистi, вiдчуженостi, бездуховностi, якi
заполонили сучасний йому свiт. Болiсно сприймаючи втрату гармонiï з
Космосом, поет вважав, що вiдродити ïï можна за допомогою
мистецтва. Тому тема митця i мистецтва була однiєю з провiдних у
його творчостi .
1923 р. Рiльке завершив збiрку Сонети до Орфея, яка вважається
вершиною його творчостi.
За давньогрецькими мiфами, Орфей спiвак, музикант, надiлений магiчною
силою. Його музика i спiв пiдкорюють людей, звiрiв i навiть богiв.
Володар свiту померлих Аïд, теж зачарований мистецтвом спiвака,
обiцяє повернути його кохану зi свiту померлих, але за
однiєï умови: Орфей не повинен озиратися на дружину, яка йшла
за ним. Та Орфей озирнувся i втратив Евридiку назавжди.
Надаючи силi поетичного слова величезного значення у духовному життi
людини, саме постать Орфея обрав Рiльке для вiршiв, у яких найповнiше
вiдобразив своï мистецькi iдеали. Збiрка Сонети до Орфея
складається з п'ятдесяти творiв.
У першiй частинi Сонетiв автор зображає легендарного спiвця, який
своïм мистецтвом змiнює свiт, перероджує його:
Спiв Орфея! Спiву повен слух.
Змовкло все, та плине крiзь мовчання новий початок, знак новий i рух.
Навколишнiй свiт завдяки силi слова стає добрiшим, у серцях живих
iстот пробуджується любов: Виходять звiрi з лiсовоï тишi,
покинувши кубельця чи барлiг, вони, либонь, зробилися тихiшi не з
остраху, не з хитрощiв своïх,а з прислухання. Рев, скавчання, гам,
зламали в ïх серцях.
Спiв Орфея пробуджує в людях потяг до небесного, вiчного, до
гармонiï воздвигає в ïхнiх душах храм любовi: ïм за
пристанок недавно ще була маленька хижа, де крилася жадливiсть ïхня
хижа i де при входi аж хитався ґанок, там ти воздвиг в ïх
прислуханнi храм. Рiльке робить Орфея символом творчоï сили, яка
може врятувати свiт, уособленням всемогутностi поезiï та музики.
Роздуми Рiльке про сумну мiсiю митця на Землi знайшли своє
вiдображення й у вiршi Орфей. Евридiка. Гермес. Орфей спустився до
Аïду, щоб забрати свою Евридiку, бо йому не було без неï
життя. Та Евридiка вже здолала свiй земний шлях, вiдiйшла вiд плотського
життя, ïï дух пiднiсся до небесних висот: Вона в собi вся
скупчилась, посмертям наповнена по вiнця. Як плiд вбирає солодощi
й тьму, вона ввiбрала в себе смерть велику, таку нову, що й не збагнути
ïй.
Тiєï Евридiки, що жила колись на Землi, вже немає, вона
тепер маленька часточка Всесвiту:
ïï розв'язано, мов довгi коси, i вiддано, мов пробуялу зливу,
й подiлено, немов запас стократний. Вона вже корiнь …
Втрата коханоï породила в душi Орфея плач такоï сили, що
…аж свiт суцiльний обернувся, де знову все було: i лiс, i шлях, i
поле, i рiка, i звiр; але в плачливому отому свiтi так само, як над
iншою землею, i сонце йшло, й зорiло тихо небо…
Своєю пiснею Орфей з'єднав свiт земний i потойбiчний, душi
живих i померлих людей, живi i неживi частинки Космосу, що постiйно
змiнюється, перебувають у вiчному русi. А саме в цьому i вбачав
мiсiю поета на землi Райнер Рiльке.