Роль пiснi в п'єсi Iвана Котляровского Наталка Полтавка

Основним джерелом iдейно-тематичного напрямку новоï
драматургiï, ïï поетики була усна народна творчiсть. Iз
всiх фольклорних жанрiв И. Котляревскому щонайсильнiше прислужилася
народна пiсня , тому що немає такоï значноï подiï в
життi народу, немає такого людського почуття, що не було б
вiдображене в украïнськiй пiснi. Народна пiсня як елемент
художньоï структури входила в украïнську драматургiю ще до
Котляревского. Уже в iнтермедiях i вертепнiй драмi зустрiчаємо
випадки використання пiснi. В Наталцi Полтавке пiсня є суттю
добутку, формою його iснування
Важливо, що iз усього розмаïтостi украïнськоï
народноï пiснi Котляревский для художньоï реалiзацiï
задуму насамперед взяв пiсню лiричну, тому що вона повнiше всього
увiбрала в себе все багатство почуттiв, всю глибину людськоï душi.
И. Котляревский використав пiсню для художньоï типiзацiï
характеру, для вiдтворення iндивiдуальних рис його прояву. Так, пiсеннi
партiï Наталки Ой, я дiвчина Полтавка, Ой, мати, мати!, Видно шляхи
полтавськi, Вiють вiтри… пiдкреслюють основнi риси характеру
дiвчини, зокрема ïï працьовитiсть, чеснiсть, тонкий розум i
добре серце, вiдданiсть улюбленому й вiрнiсть у любовi, що є
визначальним критерiєм людськоï значимостi в народнiй моралi
й етицi. Пiснi Наталки — лiричнi, щирi, чистi. Здебiльшого вони
звучать у моменти особливоï психологiчноï напруги, стаючи
начебто кульмiнацiйним вузлом у розвитку дiï
Пригадаємо розпач Наталки пiсля згоди подати возному рушник. Ця
сцена неможлива без пiснi Чому вода мутна, хiба не хвиля збила?. Вона
є органiчним продовженням прозаïчного монологу дiвчини про
своє безталання Використання пiснi сприяє емоцiйноï
виразностi характеру, пiдсилює тональнiсть почуттєвого миру
героïнi. Свою пiсню в драмi мають також дургие дiючi особи. Образ
Петра позначений впливом сентиментальноï традицiï. Уже перша
пiсня, з якоï вiн з'являється на сценi, пiдсилює
сентиментальну зворушенiсть персонажа, iндивiдуальнi риси його характеру
— вiрнiсть у любовi й певнiй пасивностi в боротьбi за своє
щастя, покiрнiсть долi:

• Ой, як я прийду,
• Згорну я рученьки.
• Тебе не застану,
• Згорну я бiлi

Самоï виразноï щодо визначення внутрiшньоï сутi виборного є пiсня Ой, доля людська — доля є слiпа!, що вiн спiває разом з возним. Пiсня вiдображає не тiльки те, як розумiють возний i виборний значення долi в життi людини, а й хижацьке єство п'явок людських, особливе лицемiрство виборного: Ой, частка людська, чому ти не правдива, що до iншим дуже ґречна, а до нас пихата?. Ой, частка людська не випадково виконується дуетом: автор свiдомо пiдкреслює спiльнiсть думок возного й виборного. Пiсня Наталки Полтавки, Терпилихи — здебiльшого лiричним, народним, створеним автором на основi народноï пiснi, пiсня виборного — сатирично-гумористичноï або жартiвлива, а от арiï возного взагалi позбавленi народнопесенной основи. Це або декларацiя природностi, брехнi й хабарництва (Усякому городу вдача й права), або незрозумiлi Наталцi пояснення ïй у любовi. Свою пiсню має в п'єсi й Микола. Як i iншi героï, уже в першiй пiснi вiн пiдкреслює свiй соцiальний стан. В пiснi Гул, гул по дiбровi виникає його сирiтська доля без племенi й без притулку.
Зi своïми чарiвними пiснями Наталка Полтавка пiшла по всiй
Украïнi. Пiснi iз цiєï п'єси охоче спiвали й
спiвають ще й нинi.