Поема Т. Шевченка Катерина

Вже в раннiй творчостi Шевченко звертається до жанру лiро-
епiчноï поеми. Його перша поема присвячена зображенню жiночого
страждання ця тема стала наскрiзною для подальшоï творчостi автора.
У поемi Катерина (1838-1839) розглядається загалом традицiйний для
тогочасноï лiтератури сюжет: взаємини пана та простолюдинки.
Цей сюжет виник у межах сентименталiзму в ходi ширшого процесу
соцiальноï реабiлiтацiï простоï людини (до нього
зверталися С. Рi-чардсон, М. Карамзiн, Г. Квiтка). Сентименталiсти
прагнули довести, що проста людина є повноцiнною особистiстю, а
отже, здатна на щирi прояви емоцiй. Саме тому, змальовуючи стосунки мiж
дворянином i простою дiвчиною, вони наголошували насамперед на
емоцiйному планi розгортання цих стосункiв. Тему, що була розвинута
сентименталiстами, Шевченко вiдчутно переосмислив вiдповiдно до вимог
романтичного свiтобачення. Так, вiн перенiс акцент iз зображення
перебiгу почуттiв пана та простолюдинки на страдницьку долю
покинутоï й зневаженоï жiнки. Автор наголосив на конфлiктi
героïнi з оточенням: ïï не лише покинув коханий вiд
неï вiдмовились батьки, ïï зневажають односельцi. Жiнка
приречена на самотнi мандри похмурим i непривiтним свiтом, де врештi-
решт на неï чекає смерть.