Переказ — ЛIТЕРА, ЗА ЯКОЮ ТУЖАТЬ
Цiлком слушно та доцiльно, реформуючи в 1918 роцi росiйський правопис,
викинули з алфавiту лiтери ять (бо вона позначала той самий звук, що й
є), а також i твердий знак на кiнцi, бо вiн там нiчого не
позначав. Але зовсiм iнша рiч з лiтерою ґ в украïнському
алфавiтi. Вона не тотожна жоднiй iншiй лiтерi та часто вiдрiзняє
схожi слова з одним рiзним звуком i рiзним значенням. Вiзьмемо слова
гнiт, що є вiдповiдником до росiйських гнет, угнетение, i
ґнiт, що означає по-росiйському фитиль; грати
дiєслово, вiдповiдник до росiйського играть, i ґрати
iменник, по-росiйськи решетка; гулi по-росiйському гуля-нье, i
ґулi множина iменника, вiдповiдниками до якого є росiйськi
слова шишка, волдьiрь.
Звукова та значеннєва рiзниця цих, не позначена окремою лiтерою,
не тiльки утруднює читання писаного та друкованого тексту цими
словами, а iнодi призводить до того, що важко зрозумiти, про що йдеться.
Ось фраза: Це твоï першi гулi, хлопче, а скiльки ïх ще буде в
тебе попереду? Про що тут мовиться чи про гуляння парубкiв i дiвчат на
сiльськiй вулицi, чи про тi болячки-пухлини, що ïх дiстав хлопець
пiсля бiйки або вдарившись об щось?
Пiд час однiєï реформи украïнського правопису в 1930-х
роках лiтеру ґ таки було скасовано. Мотивували це тим, що лiтера в
написаннi iноземних слiв i прiзвищ нiби творила велику плутанину. Бо
ïï треба було писати в словах латинського походження, а також
iз сучасних європейських мов, де чується звук [£]
(наприклад, ґенерацiя, Ґете ). А в словах грецького
походження або в сучасних iноземних словах, де чується звук [п],
потреба в цiй лiтерi вiдпадає (географiя, Геродот, гусар).
Прибiчники цiєï
Реформи додавали, що в украïнськiй мовi iз звуком [ґ]
Поглядно не так уже й багато, а тому вiдповiдну вимову ïх легко
запам'ятати.
Мене мало турбує правопис iноземних прiзвищ… Що ж до
другоï частини мотивацiï, то вона не витримує критики.
Лише у словнику Бориса Грiнченка з лiтерою ґ мало не 270. А, як
вiдомо, цей словник далеко не вичерпує всього лексичного багатства
сучасноï украïнськоï мови, отож, цих капосних не так уже
й мало в нашiй мовi.
Так що легше завчати напам'ять оцi 270, щоб правильно вимовляти пiд час
читання, чи вiдновити скасовану лiтеру та читати текст так, як написано?
(Б. Антоненко-Давидовiм; 364 сл.).
Завдання до тексту
1. Визначити стиль i тип мовлення.
2. Скласти план до тексту. Орiєнтовний план
3. Реформа росiйського правопису 1918 року. 2. Лiтера ґ в
украïнському алфавiтi.
4. Звукова та значеннєва рiзниця.
5. Реформа украïнського правопису 1930-х рокiв.
6. Лiтера ґ у словнику Б. Грiнченка.
7. Питання до тексту.
Якого року було проведено реформу росiйського правопису?
Якi змiни вiдбулися в росiйському алфавiтi?
Яка доля спiткала лiтеру ґ?
Наведiть приклади, коли вживання лiтери ґ впливає на
значення слова.
У яких словах слiд вживати лiтеру г, а у яких ґ?
Скiльки капосних лiтер зафiксовано у словнику Б. Грiнченка?
8. Що ви знаєте про Бориса Антоненка-Давидовича?
9. За складеним планом стисло Переказ — ати текст.