Ожила Галатея або П'єса Пигмалион
У цiй п'єсi Шоу використав мiф про Пигмалионе, перенесучи його в
обстановку сучасного Лондона.. Якщо ожила Галатея була втiленою
покiрнiстю й любов'ю, те Галатея Шоу пiднiмає бунт проти свого
творця: якщо Пигмалион i Галатея античностi одружилися, то героï
Шоу в жодному разi не повиннi одружуватися. Безпосереднє завдання
Шоу, як вiн усiляко намагався пiдкреслити в передмовi, —
пропаганда лiнгвiстики, i в першу чергу фонетики. Але це тiльки одна зi
сторiн цiкавоï, багатогранноï п'єси
Це в той же час п'єса великого соцiального, демократичного
звучання — п'єса про природну рiвнiсть людей i ïхнiй
класовiй нерiвностi, про талановитiсть людей з народу. Це й психологiчна
драма про любов, що з ряду причин майже перетворюється в
ненависть. I нарештi, це п'єса гуманiстична, що показує, як
дбайливо й обережно потрiбно пiдходити до живiй людинi, як страшний i
неприпустимий холодний експеримент над людиною. Чарiвнiсть i
незвичайнiсть Элизи Дулиттл ми почуваємо вже в перших дiях, коли
вона ще говорить на безглуздому вуличному жаргонi. Тiльки вимова
вiдрiзняє вуличну квiткарку вiд герцогинi, але Элиза не
збирається ставати герцогинею Це Хигинс у своєму науковому
ентузiазмi кричить, що за пiвроку перетворить Элизу в герцогиню.
Експеримент не проходить безкарно: Галатея повстає проти свого
творця з усiєю силою ображеноï й обуреноï душi. Шоу
зумiв у своïй п'єсi освiтити питання про соцiальну нерiвнiсть
людей. Утворена Элиза залишається такiй же жебрачцi, який вона
була, коли торгувала квiтами. Додалася тiльки трагiчна свiдомiсть
своєï вбогостi й безмежноï нерiвностi мiж людьми.
Тенденцiю ибсеновского театру добре зрозумiв Бернард Шоу. Вiн
розвиває зроблене Ибсеном, створює рацiоналiстичний театр
У його п'єсах руйнується iлюзiя жизнеподобия. Шоу iронiчно
обiграє любовну iнтригу, показуючи ïï необов'язковiсть,
i поширює дискусiю на всю дiю. Драма iдей — добре зроблена
драма, дискусiя, аналiтична композицiя, вiдкритий фiнал. З початку 20
столiття Шоу рухається до фiлософськоï драми,
включається у фiлософськi суперечки (Ницше). Пигмалион —
звертається до мiфу, шукає iррацiональний початок. Пигмалион
— аналiтична драма
Аналiтична, або ретроспективна композицiя припускає, що зав'язка
п'єси винесена в бiльш-менш давню давнину. Героï мiркують про
подiï, що происшли тодi, i тим самим втягують глядача в обговорення
тiєï або iнший, як правило, соцiальноï, проблеми.
Значення минулого в п'єсах пiдкреслюється за допомогою
натуралiстичного мотиву спадковостi. Iз цим мотивом зв'язується
аналiз соцiальноï проблеми. Драма — у Пигмалион також i
фiлософська комедiя — зiткнення рiзних подань про життя становить
сутнiсть конфлiкту в п'єсi — посилення комiчного початку
