Наш нацiональний характер

Нацiональний характер це дух народу, найглибшi його прояви, якi
обєднують людей окремоï нацiï. Вiн виникає
iсторично, внаслiдок певних етапiв, якi проходить окрема маса людей, i
впливiв, яких вона зазнає. Головнi причини формування
нацiонального характеру, або ментальностi, географiчне положення
краïни, iсторичнi обставини, суспiльнi умови, культура та власне
особливостi психологiï цього народу. Найяскравiшими представниками
вiтчизняного свiтобачення, на думку вчених, були Г. Сковорода , Т.
Шевченко та М. Гоголь. Саме в ïхнiй творчостi ми знайдемо найглибше
його розумiння.
Украïна розташована на надзвичайно плодючiй землi, тому кожна
украïнська сiмя могла повнiстю забезпечити себе i селитись окремо.
Вiд землi залежала людська доля, тому звязок iз землею посилювався як
запорука щастя. Украïнець сприймав землю як святу матiр, бо з
неï створено людину, вона освячена кровю предкiв та захисникiв. Для
нацiï хлiборобiв земля була годувальницею; бити ïï без
потреби вважалося таким же страшним грiхом, як бити матiр.
Найурочистiшою клятвою вважалося зïдання грудочки землi форма
причастя до найбiльшого скарбу. Радiючи роботi на землi, украïнець
прагнув близькостi до природи бiльше за спiлкування з людьми. Великi
простори його землi виховували у ньому поклонiння життю, сонцю, землi.
Маючи природу як основний шлях пiзнання Бога, людина ототожнювала
ïï iз Творцем. Такий Бог обєднував собою небо й землю, а
отож, i Всесвiт iз народом та окремою людиною.
Украïнець iндивiдуалiст; бiльше за все вiн цiнував свободу
окремоï людини, i перш за все свободу самого себе. Тому не
засновував мiст та й узагалi цiнував рiвнiсть i демократiю аж до
крайнощiв: стихiйностi (вибори в Запорозькiй Сiчi) та анархiï,
навiть вузького егоïзму.
Зовнiшня полiтика Украïни тривалий час зводилася до вибору iз ким
бути: iз Туреччиною, Литвою, Росiєю, Австро-Угорщиною чи Польщею.
Життя серед прекрасноï природи i постiйна загроза усе це втратити
виховували любов до життя, напруженiсть його кожного моменту (як казали
козаки , закликаючи до повстання: смертi все одно не уникнути, то яка
рiзниця, вiд чого помирати вiд старостi, шаблi чи вiд палi). Очевидно,
що сiмя та, ширше, рiд головна суспiльна одиниця украïнця.
Правителi мiнялися кожен день, сьогоднiшня влада карає на горло
прихильникiв учорашньоï, i украïнець охоче дiлив увесь свiт на
своïх i чужих. У полiтицi вiд мене однаково не залежить нiчого, а в
господарствi я все роблю сам. Цiкаво, що iдеалом хлiборобiв був не батько-
мисливець та воïн, а мати-берегиня, тому саме мати була центром
багатьох сiмей.
Iндивiдуалiст-украïнець i взаємини з оточенням теж
налагоджував особисто; про це зазначає козацьке побратимство. Я
вiдповiдаю за самого себе, сiмю i за друга, але не бiльше.
Украïнець сприймав свiт не розумом, а серцем. Почуття,
iнтуïцiя для нього важливiшi за докази. Вiн не обмiрковує, а
переживає життя; тому в украïнських пiснях стiльки лiризму,
нiжностi, суму. Прагнучи до власного щастя, украïнцi створюють
прекраснi зразки любовноï лiрики. На прикладi фольклору ми бачимо,
що на вiдмiну вiд бiльшостi держав кохання було чи не головним чинником
у виборi супутника життя.
Який же висновок зробимо ми, дослiдивши наш нацiональний характер? По-
перше, особливий характер украïнцiв реальнiсть. Вiн
вiдрiзняється вiд характерiв усiх сусiднiх народiв. По-друге, наш
характер не кращий i не гiрший за iнших. Вiн просто iснує й
має своï недолiки й переваги. Знати його, дослiджувати,
поважати й працювати над посиленням сильних якостей i подоланням
недолiкiв ось справа, гiдна сучасного украïнця.