Нашi дiти й художня лiтература

Проблема перша — зруйнований iнститут передачi досвiду в
сiм'ï, що припускав цю передачу вiд старших до молодших, i тут
неоцiненна роль книги, що за допомогою цiкавого сюжету, яскравих
персонажiв, нетривiального показу iсторiï передає читачевi
досвiд попереднiх поколiнь, ïхнiй погляд на мир i людину. Друга
проблема — змiна свiторозумiння людей, пiдмiна цiннiсного початку,
що пов'язана з переоцiнкою цiнностей.
У главу кута сучасною людиною найчастiше поставлена матерiальна
складова, духовне пiшло на другий або навiть третiй план. Пiдлiток часто
не бачить iншоï точки зору, не замислюючись усмоктує в себе
нав'язуються стереотипи, що, пригодницька лiтература початку XXI
сторiччя дає йому ïжу для мiркувань, ненав'язливо
пiдштовхує до аналiзу рiзних крапок зорах, рiзних життєвих
позицiй, якi потiм глибше й докладнiше можна буде розглянути на прикладi
лiтератури класичноï. Третя проблема — руйнування
нацiональноï культури, першою ознакою якого є збiднiння
рiдноï мови, звертання до модних шаблонiв захiдного зразка, розквiт
сленговой культури, поява другосортноï лiтератури, небажання
школярiв читати класичну лiтературу ще й тому, що вона незрозумiла.
Сучасна пригодницька лiтература для дiтей i юнацтва написана гарною
росiйською мовою, з дозованим введенням архаïзмiв, историзмов i
дiалектизмiв, а також сленгу й профессионализмов там, де це необхiдно по
сюжетi або для кращоï мовноï характеристики образа персонажа.
Бiльше того, всi пригодницькi добутки, на наш погляд, можна роздiлити на
два потоки — лiтературу масову й белетристику, або лiтературу
другого порядку. В. Е. Хализев визначає положення белетристики як
“серединне” мiж класичною й лiтературою
“низу”22. Однак белетристика, на думку В. Е. Хализева,
“вiдрiзняється вiд безликоï масовоï
продукцiï. У нiй незмiнно є присутнiм авторська
iндивiдуальнiсть. Вдумливий читач завжди бачить розходження мiж
авторами”23 рiзних добуткiв, а поверхневий читач поступово вчиться
думати й аналiзувати
Варiантiв включення в уроки лiтератури, позакласного читання й розвитку
мовлення (5 — 9 класи), а також в елективние курси сучасноï
пригодницькоï лiтератури для пiдлiткiв i юнацтва — безлiч.
Завдання вчителя полягає лише в тiм, щоб, з одного боку, не
захопитися читанням i вивченням тiльки такого роду лiтератури, тому що в
школi ми повиннi в першу чергу вивчати зразки високомистецькоï
лiтератури, але при цьому розширювати загальний i читацький кругозiр
учнiв, формувати систему ïх етико-естетических цiнностей. З iншого
боку, включення такого роду лiтератури в процес навчання або в списки
лiтератури для самостiйного читання повинне бути дозованим, для того щоб
не пiдмiнити даною лiтературою все рiзноманiття книг для дiтей —
художнiх, пiзнавальний^-пiзнавальних-пiзнавальнi-науково-пiзнавальних,
масових