Народна латиська казка Чарiвне дзеркало

Дзеркало як посередник мiж свiтом людей i свiтом потойбiччя
виступає i у латиськiй народнiй казцi “Чарiвне
дзеркало”. Герой цiєï казки i його вiрнi помiчники лев
та кiт здобувають у бою з чортом чарiвне дзеркало з чотирма гвинтиками i
з його допомогою викликають духiв, якi виконують всi ïхнi бажання:

“Ладно. Покрутили. Первый дух в человеческом обличье тут как тут:
чего, мол, прикажете?

Нам всем троим покушать. Вот и всё.

Дух умчался сломя голову. Вскоре яства разные появились.”;

…Второй дух в человеческом обличье тут как тут: чего, мол,
прикажете? Дворец для нас, троих. Вот и всё.

Дух умчался сломя голову. Вскоре с неба спустился распрекрасный алмазный
дворец прямо на гору, промеж двух рек” i т. п.

Але тут, на вiдмiну вiд казки Андерсена, сили, якi живуть у дзеркалi, не
ворожi людинi. Навпаки, духи дзеркала допомагають юнаковi здобути
наречену, забезпечують його усiм, що потрiбно для щасливого життя.
Троянда стає символом не лише чистоти i кохання героïнi, а й
ïï вiрностi; символом того, що вона не втрачає це
почуття, щоб вона. не переживала у життi: “Одне тiльки я робила: в
день твого народження щороку посилала тобi букет бiлих
троянд…” “Я простягала ïх тобi з .пiтьми, раз на
рiк оживляла спомин про нашу зустрiч бiльшого я не прагнула”.

Лише смерть героïнi припиняє це безсловесне спiлкування, i
тодi вiдсутнiсть троянд у вазi здається якимось мiстичним знаком:
“Враз його погляд упав на блакитну вазу, що стояла перед ним на
письмовому столi. Вона була порожня, вперше за багато рокiв порожня в
день його народження. Вiн здригнувся: йому здалося, що зненацька чиясь
невидима рука одчинила навстiж дверi, i холодний вiтер з iншого свiту
вiйнув у його затишну кiмнату. Вiн вiдчув подих смертi й подих
невмирущого кохання…”

Схожу роль вiдiграє троянда у казцi Г.Х. Андерсена “Снiгова
королева”: це символ чистоти Герди, ïï самовiдданого
кохання.