Народна латиська казка Чарiвне дзеркало

Дзеркало як посередник мiж свiтом людей i свiтом потойбiччя виступає i у латиськiй народнiй казцi “Чарiвне дзеркало”. Герой цiєï казки i його вiрнi помiчники лев та кiт здобувають у бою з чортом чарiвне дзеркало з чотирма гвинтиками i з його допомогою викликають духiв, якi виконують всi ïхнi бажання:
“Ладно. Покрутили. Первый дух в человеческом обличье тут как тут: чего, мол, прикажете?
Нам всем троим покушать. Вот и всё.
Дух умчался сломя голову. Вскоре яства разные появились.”;
…Второй дух в человеческом обличье тут как тут: чего, мол, прикажете? Дворец для нас, троих. Вот и всё.
Дух умчался сломя голову. Вскоре с неба спустился распрекрасный алмазный дворец прямо на гору, промеж двух рек” i т. п.
Але тут, на вiдмiну вiд казки Андерсена, сили, якi живуть у дзеркалi, не ворожi людинi. Навпаки, духи дзеркала допомагають юнаковi здобути наречену, забезпечують його усiм, що потрiбно для щасливого життя. Троянда стає символом не лише чистоти i кохання героïнi, а й ïï вiрностi; символом того, що вона не втрачає це почуття, щоб вона. не переживала у життi: “Одне тiльки я робила: в день твого народження щороку посилала тобi букет бiлих троянд…” “Я простягала ïх тобi з .пiтьми, раз на рiк оживляла спомин про нашу зустрiч бiльшого я не прагнула”.
Лише смерть героïнi припиняє це безсловесне спiлкування, i тодi вiдсутнiсть троянд у вазi здається якимось мiстичним знаком: “Враз його погляд упав на блакитну вазу, що стояла перед ним на письмовому столi. Вона була порожня, вперше за багато рокiв порожня в день його народження. Вiн здригнувся: йому здалося, що зненацька чиясь невидима рука одчинила навстiж дверi, i холодний вiтер з iншого свiту вiйнув у його затишну кiмнату. Вiн вiдчув подих смертi й подих невмирущого кохання…”
Схожу роль вiдiграє троянда у казцi Г.Х. Андерсена “Снiгова королева”: це символ чистоти Герди, ïï самовiдданого кохання.