Твiр по драмi И. Кочерги Ярослав Мудрий
Вiдносно драматичноï поеми И. Кочерги iнодi коштує питання,чому автор не обмежилося чiтким вiдтворенням iснуючоï
iсторичноï правди, але на основi реальних подiй вiдтворить сюжет,
сповнений деяких неточностей грубих помилок, — вiдступiв вiд
реалiï, що занесена в лiтописах князiвських часiв. Вiдповiдь на це
непростий, але цiлком сприятливе питання варто шукати, виходячи з
роздумiв над намiром автора щодо вираження свого свiтогляду в
п'єсi: по-перше, И. Кочерга намагався показати живоï людини з
реальними рисами, багатограннiстю щиросердечного миру, а не конкретно-
iсторична особа конкретно-iсторичними вчинками, по-друге, для пiдтримки,
напруженостi конфлiкту, наповненостi, жвавостi сюжету автор уводить
новi, вигаданi особливостi характеру, або навiть — вигаданi
подiï; зрештою, автор має право на художнiй вимисел
Виникає другий питання: що ж автор прагнуло привести до
нашоï свiдомостi своïм добутком? На це питання не можна дати
однозначна вiдповiдь. Не можна також обмежитися при вiдповiдi голою
теорiєю, сформулювавши кiлька тез, адже за темою Ярослав Мудрий
коштує особистiсть, незбагненна й багатогранна, з ïï
життєвою фiлософiєю й оригiнальним творчим пошуком. Тому
потрiбно перейнятися iдеями автора, спробувати осягти, його свiтогляд,
навчитися , мислити вiдповiдно до цього свiтогляду, а вже потiм судити
про правди i неправди, про доцiльному й зайвому. Насамперед
з'ясуємо, чому И. Кочерга звертається саме до фiгури
Ярослава Мудрого
Саме в часи князювання Ярослава Мудрого Киïвська Русь придбала
найбiльшу полiтичну й економiчну силу й стабiльнiсть, а виходить, i
найбiльшого впливу на мiжнароднiй аренi. I все це завдяки воiстину
мудрiй полiтицi Ярослава. Адже саме вiн зумiв об'єднати Русь, що
потопає до цього часу в драговинi мiжусобиць. Для цього потрiбно
мати неабияку волю. Звiдки вона в Ярослава? Вiдповiдно до поеми Кочерги,
силу волi свою Ярослав черпав iз щироï й непереборноï любовi
до своєï землi, до свого народу. I саме народ допомiг
Ярославовi одержати й удержати владу в сталевому градi Києвi. Ця
любов народу до свого князя була вiдповiддю на турботу Ярослава за долю
народу й держави. А и в самiй справi, князь не висував палких гасел, не
давав фантастичноï обiцянок, не вiв численних дебатiв, якi так
моднi були за всiх часiв, у всiх полiтикiв миру, якi з такою плiднiстю
використаються сучасними горi — полiтиками. Князь приймав
конкретнi рiшення що не залишалися лише на паперi, а перетворювалися в
справу негайно виконувалися. Князь розумiв: щоб мати сильну, мiцну
краïну, щоб у цiй краïнi завжди панували мир i згода,
необхiдно дiяти. Права стародавнiсть: що посiєш, то й пожнеш.
Правi мудрi: спочатку закон, а потiм благодать. I або правих
застосовуючи подекуди жорстокi методи й твердження законностi й
справедливостi в краïнi? Чи був Ярослав тираном? А може, мудрим
правителем Важко однозначно вiдповiсти на це питання. Адже iдеального
на свiтi Божому нiчого нi, i не наша в цьому провина. Немає
абсолютно праведного й абсолютно свавiльноï, жорстокоï людини.
Немає абсолютноï демократiï й абсолютноï
автократiï у свiтi насамперед, тому що iдеальне можливо тiльки в
теорiï, на практицi ж завжди є певнi вiдхилення вiд
теорiï, певнi нюанси, i в цьому — вся краса й велич життя
Отже Ярослав жива людина зi своïми перевагами й недолiками,
особистiсть iз бiльшою кiлькiстю протирiч, незбагненних елементарною
логiкою. I або можемо ми судити людину, виходячи iз суб'єктивних
поглядiв, до того ж поглядiв сугубо наших часiв. Зрозумiло одне: Ярослав
палко любив свiй народ, свою Батькiвщину й приклав чималi сили для
твердження своєï держави, для пiдтримки миру й порядку на
ïï землях, для оборони ïï вiд ворожих навал i змов,
фактично спрямованих на руйнування культури, свiдомостi нацiй, держави
взагалi. I Ярослав застосовував найбiльш ефективнi, на його думку,
засобу: меч i книги, силу й мудрiсть
Тепер доцiльно вiдповiсти й на питання, поставлений спочатку: що автор
бажав донести своïм добутком? На мою думку, И. Кочерга прагнув
показати, що кожна людина повинен бути вiдповiдальним за долю
своєï держави. Адже Ярослав не змiг би керувати державою без
пiдтримки народу, не змiг би захистити й свою державу без вiдданостi
вiрних йому й краïнi людей. Отже не тiльки Ярослав, а й кожний
русич вiдповiдальний був за Русь. Вiдповiдальнiсть ця випливає,
насамперед, з палкоï любовi до вiтчизни, самовiдданостi вiтчизнi
