Музичнiсть i мальовничiсть пастернакiвських поезiй

Так сталось у життi Б. Пастернака, що музика стала його першим кроком до
пiзнання свiту, а фiлософiя другим. Але саме в його поезiï цi два начала об'єднались,, створюючи чудову гармонiю звуку й образу. Не випадково й свiй роман Доктор Живаго Б. Пастернак завершив вiршами.Вiн вiдчував, що кохання неможливе без творчостi , воно породжує бажання сказати свiту про те, яке прекрасне й коротке це життя. Вiрш Зимова нiч один iз таких творiв. Вiн i розпочинається гiперболою: Мело, мело помело. Це одразу змушує поринути у двобiй стихiй снiжноï заметiлi i свiтового протиставленi почуттям лiричного героя. Свiча для нього символ любовi, символ незнищенностi свiту. Адже картина, намальована поетом, ïï настiльки виразна, а й дуже емоцiйна:
Лiпила вiхола на склi
Круги i стрiли.
Свiча горiла на столi,
Свiча горiла. Метафора змальовує зовнiшню стихiю i свiтло свiчi як символ прагнення. якЕ дає ïï свiтло серед суцiльноï нiчноï заметiлi. Це пiдтверджують i звуковi образи: алiтерацiï перших рядкiв л-п-л-в-х-л-скл, кр-стр нiби переднiй! звуки за вiкном. Немов хтось з силою жбурляє об скло снiгом. А на проти заметiлi тихi i впевненi звуки потрiскування свiчки: алiтерацiï св-ч-р-л-св- ч ). Картина виразно пiдтверджується асонансами. Якщо у перших рядках и-i переважають, то у наступних, нiби сперечаючись, втручається звучання наголошеного а. Музичнiсть вiрша зачаровує, нiби це й справдi музика цiєï заметiльноï ночi, а може, й цiлого життя. Адже у вiршi йдеться про життя, де:
Схрестились рук i нiг вузли,
Схрестились долi. !
Все зливалося в iмлi
У сиво-бiлiй.
Таким чином, аналiзуючи вiрш Б. Пастернака Зимова нiч, можна дiйти висновкiв про певнi характернi особливостi його поезiï загалом. Вона насичена и метафорами, образи й предмети нiби взаємоприкршаються однi в однi, бо вони частина свiту. Поезiя Б. Пастернака на диво музична й мальовнича завдяки симфонiï звуку, кольору, образу й передусiм таланту автора.