Чого навчає гiркий досвiд Чiпки Варениченка?

Iз великим напруженням прочитала нещодавно вiдомий роман Панаса Мир ного
Хiба ревуть воли, як ясла повнi ?. До глибини душi вразила мене трагедiя
Чiпки головного героя твору. З перших сторiнок роману письменник
докладно змальовує привабливу зовнiшнiсть Чiпки, його внутрiшнi
якостi. Уже портретна характеристика героя, такi виразнi деталi, як
гострi очi, бистрий як блискавка погляд, виявляє основнi риси
вдачi Чiпки: сильну волю, рiшучiсть i безстрашнiсть у здiйсненнi
своïх намiрiв. Ним свiтилася якась незвичайна смiливiсть i духовна
мiць, разом iз якоюсь хижою тугою. I цi риси характеру героя
розкриваються в дiï, в гострому соцiальному конфлiктi з конкретними
носiями соцiального зла.
Чiпка людина глибокоï душi, критичного розуму i дуже смiливоï
вдачi. Ненависть до панiв i царськоï влади стає основною
рисою характеру героя, пафосом його боротьби. Новi подiï посилюють
i розпалюють це почуття.
Ледве Чiпка став на ноги, вибившись iз наймитiв i злиднiв, у нього
незаконно вiдбирають землю. Розумiючи, що без землi нема життя, нема
волi, Чiпка рiшуче починає боротьбу за неï проти
волосноï влади, несправедливого рiшення суду, проти сутяжникiв i
хабарникiв. Але, зустрiвшись вiч-на-вiч iз силою соцiальноï кривди,
обману, здирства, вiн зазнає поразки. Його серце запалило
обуренням i гнiвом. Чiпка не може примиритися з такою дiйснiстю,
протестує приставши до ватаги розбишак i злодiïв, вiн
починає пиячити, грабувати. Але й i в цей час вiн ще не загинув
остаточно. Незважаючи па складнi життєвi обставини, вiн
залишається непримиренним до неправди i всякоï кривди. Бере
активну участь у масовому антикрiпосницькому бунтi, намагаючись
органiзувати вiдсiч каральному загоновi, який прийшов утихомирювати
селян. Солдати жорстоко
Побили його. Довго борсався Чiпка. Ще довше його били. Нi крикнув, нi
закричав. Устав наче з хреста знятий. А вдома охопила його нелюдська
лють.Серп в його вило; душа палала. У свiдомостi його починає
визрiвати план боротьби проти тих, хто чинить соцiальну кривду.
Пiсля зустрiчi з Галею i одруження з нею, Чiпка повертається до
чесноï працi хпiбороба. Його поважають люди як доброго
хазяïна, з ним рахується сiльке начальство, його обирають
гласним до земства, а потiм до земськоï управи. Чiпка радий був
служити громадi, бiдним людям допомагати через земство. Але
знайшли привiд, щоб вигнати його з управи. Однак вiн сподiвається
ще почути правду, подавши скаргу до губернатора на земських дiячiв,
називаючи ïх органiзованою зграєю. Та марна справа. Несила
Чiпцi боротися з ними. I у ньогоз великою силою вибухає ненависть
до панiв-земцiв, до неправди. Але невтомний шукач правди став на криваву
стежку, потоваришував з морально зiпсованими п'яницями та розбiйниками.
Повний сил, волi i молодоï енергiï, Чiпка не мiг в умовах
тогочасноï змiни знайти собi мiсця в життi i став пропащою силою.
Вiн шукав правду i не знаходив ïï, хотiв правдою жити, а йому
не давали змоги. Вiн не знав, куди йти, не бачив правильного шляху.
Плутаєшся в темрявi, падаєш, знову встаєш, зновуу
простуєш, знову падаєш… не вхопиш тропи, куди йти. I
не знайшовши виходу зi становища, стає на згубний шлях
розбiйництва, який привiв його вiд бунтаря проти несправедливостi до
кримiнального злочинця. Дiйшло до того, що Чiпка з п'яною ватагою
розбишак вирiзує цiлу родину нi в чому не повинних людей i
потрапляє на каторгу.
Отже, хто вiн, Чiпка? Бунтар чи злодiй? Чи варто його виправдовувати?
Чого навчає нас його гiркий досвiд? Мiльйони людей живуть за
однакових i соцiально-iсторичних умов, зазнають однакових бiд та
знущань. Але ж чому тi живуть за законами добра i справедливостi, а iншi
стають на шлях злочину?
Виходить, справа в самiй людинi. Ненависть до людей, яка вкорiнилася в
серцiЧiпки змалку, штовхнула його на шлях злодiя i вбивцi, витiснивши
свiтлi думи i мрiï, сподiвання. Чiпцi неодноразово чинили зле, але
це не може служити виправданням того, що вiн стає злочинцем,
убивцею. На мiй погляд, у нього повиннi були й iншi шляхи: наполеглива
праця, вiра. А Чiпка так i не зумiв знайти iншi правди. Його можна
зрозумiти, але виправдати нi!
Гiркий досвiд героя роману вчить нас: не можна побудувати справедливостi
неправедними дiями, не можна стати щасливим на нещастi iнших. Лише з
добра можуть вирости зернятка добра, а зло породить ще бiльше зло. Але i
добро слiд робити чистими руками, не заплямованими людською кров'ю.