Моя сестра: твiр з елементами опису зовнiшностi

У мене є старша сестра. Кличуть ïï Настею. Вона з
дитинства захоплюється шиттям i вишиванням. Багато рокiв Настя
ходила в рiзнi кружки, а рiк назад записалася на курси кройки й шиття.
Викладачi хвалять ïï, адже вона дуже швидко домоглася високих
результатiв. Удома вона нiколи не сидить без справи. Обов'язково що-
небудь кроïть, строчить, вишиває. Настя шиє вбрання й
собi, i менi, i мамi, i подругам. Настя дуже акуратна у своïй
роботi: у неï все лежить на своïх мiсцях, вона нiколи не
поспiшає щось зробити, не подумавши. Тому, коли вона не може
знайти потрiбний шматок тканини або голку або в неï виходить щось
не так, Настя невдоволено зiтхає, смiшно морщить гарний ледве
кирпатий носик або закушує нижню губу. Вона не кричить i не
злиться, тому що по натурi дуже спокiйний i добрий людин Коли ж Настя
залишається задоволена виконаною роботою, вона кличе всiх домашнiх
роздiлити з нею радiсть вiд ïï нового виробу. При цьому ока в
неï iскряться, сонячна й радiсна посмiшка розцвiтає на злегка
втомленiй особi. У рухах ïï прослизає трепетна нiжнiсть,
начебто вона доторкається до дитини. I це не дивно. Сестра
говорить, що для того, щоб рiч вийшла дiйсно гарноï, у неï
треба вкласти часточку душi
Я люблю спостерiгати за своєю сестрою, коли про на працює.
Вона стає такий зосереджен i одухотвореноï, адже вона не
просто шиє чергове плаття, а творить, вкладаючи в роботу свою душу