Мiркування над оповiданням "Баба Изергиль"
Я чув цi оповiдання пiд Акерманом, у Бессарабiï, на морськомуберезi, — так починає Максим Горький один зi своïх
кращих добуткiв. В Бабi Изергиль вiдбилися незабутнi враження автора вiд
його скитаний по пiвденнiй Бессарабiï ранньоï навеснi 1891
року. Оповiдання ставиться до раннiх творiв Горького й продовжують
романтичну лiнiю (Макар Чудра, Челкаш), у якiй найбiльше сильно
позначилося авторське замилування цiльною й сильною людськоï
особистiстю
Композицiя оповiдання досить складна
Оповiдання багато повiдало на своєму столiттi Изергиль дiлиться на
три як би самостiйнi частини (легенда про Ларре, оповiдання про власне
життя, легенда про Данко), кожна з яких цiлком пiдпорядкована
однiєï мети створити — найбiльш повний образ головного
героя. Тому всi три частини являють собою єдине цiле, пронизане
загальною iдеєю, що полягає в прагненнi автора виявити щиру
цiннiсть людського життя. Композицiя така, що двi легенди як би
обрамляють оповiдання про життя Изергиль, що i становить iдеологiчний
центр добутку. Легенди розкривають двi концепцiï життя, два подання
оней.
Система образiв повнiстю пiдпорядкована прагненню автора щонайкраще
розкрити тему добутку: питання про волю й несвободу людини. До найбiльш
яскравих образiв оповiдання, що несе на собi основне iдейне
навантаження, можна вiднести образи Ларри, Данко й баби Изергиль.
Ларра, що веде образ першоï легенди, представлений читачевi в
найгiршому свiтлi. Непомiрна гординя, величезна себелюбнiсть, крайнiй
iндивiдуалiзм, що виправдує будь-яку твердiсть, — все це
викликає в людях тiльки жах i гнiв. Син орла й земноï жiнки,
вiн, порахувавши себе втiленням сили й волi, ставить своє я вище
навколишнiх його людей, чим прирiкає себе на вiчну самiтнiсть.
Його непомiрна воля обернулася своєю протилежнiстю: герой
шукає смертi, але не може вмерти
Ларре протипоставлений герой другоï легенди, що виражає вищий
ступiнь любовi до людей. Гордiсть Данко — це сила його духу,
упевненiсть у собi. Вiн, пожертвувавши своïм життям заради
звiльнення людей, заслуговує щире безсмертя за подвиг, доконаний в
iм'я життя й щастя народу Вiдношення автора до знедоленого Ларре, на мiй
погляд, однозначно. Засуджуючи життєву позицiю цього героя,
Горький показує, до якого результату приводить людини
iндивiдуалiстична мораль. В образi ж Данко письменник втiлює свiй
iдеал сильноï особистостi, здатноï на самопожертву
Одним з менш помiтних, але не менш значимих образiв є образ
оповiдача. Саме цей образ людини, що мандрує по Русi, що
зустрiчає на своєму шляху самих рiзних людей, мiстить у собi
найважливiшi засоби вираження авторськоï позицiï. Саме очами
автобiографiчного героя бачить читач Изергиль. Ïï портрет
вiдразу ж виявляє дуже значиме протирiччя. Про прекрасну й
почуттєву любов повинна була б розповiдати юна дiвчина, а перед
нами ж з'являється глибока баба. Изергиль упевнена в тiм, що
ïï життя, виконане любовi, пройшла зовсiм iнакше, чим життя
Ларри. Вона не може навiть представити нiчого загального з ним, але
погляд оповiдача знаходить цю спiльнiсть, парадоксально зближаючи
ïх портрети
Особливе мiсце в оповiданнi займають елементи деталiзованого опису
Изергиль, як то: тьмянi очi, потрiсканi губи, зморщений нiс, загнутий,
немов нiс сови, чорнi ями щiк, пасмо попелясто-сивих волось. Вони
оповiдають про нелегке життя головноï героïнi задовго до того,
як вона розповiдає свою iсторiю. Досить легко визначається
змiст назви даного добутку. Справа в тому, що образ баби Изергиль
максимально наближений до образа людини, що живе серед людей. Тiльки
вона надiлена правом i можливiстю в доступнiй формi виражати власний
погляд на життя. Тому саме ïï свiдомiсть, характер, часом
таємничi протирiччя виявляються основним предметом зображення, iз
чого можна зробити висновок, що оповiдання написане заради створення
образа, iм'ям якого й назване добуток
Проблеми, порушенi в оповiданнi, змусили мене глибоко задуматися над
сенсом життя, а численнi образи вiльних людей наштовхнули на думку, що
воля — це таке ж невизначене й безмежне поняття, як життя
Горький використовує елементи фольклору. Вiн одушевляєприроду (Iмла осiнньоï ночi здригалася й лякливо озиралася,
вiдкриваючи степ i море…). Людина й природа часто ототожнюються й
навiть можуть розмовляти (розмову Ра-Гима iз хвилею). Тварини й птахи,
що дiють в оповiданнях, стають символами (Уж i Сокiл). Використання ж
жанру легенди дозволяє письменниковi найбiльше чiтко виразити
своï думки й iдеï в алегоричнiй формi
Горький явно вiддає перевагу людям, вiльним вiд законiв
суспiльства. Його улюбленi героï — це цигани, злиденнi,
злодiï. Не можна сказати, що письменник iдеалiзує
злодiïв, але той же Челкаш iз погляду моральних якостей
коштує несоизмеримо вище селянина. Людина, одержима мрiєю,
Людина з великоï букви набагато цiкавiше для письменника.
Центральна фiгура ранньоï романтичноï творчостi Горького
уведена в поемi Людин. Людина покликана освiтити увесь свiт, розплутати
вузли всiх оман, вiн трагiчно прекрасний. Так само зображений i Данко:
Iду, щоб згорiти як можна яскравiше й глибше освiтити тьму життя. I
загибель для мене — моя нагорода. Поняття люди i людина У Горького
прямо протиставляються: Хочу, щоб кожний з людей був Людиною!
Принциповий для Горького й питання про волю людини. Тема вiльноï
людини — головна тема його першого оповiдання Макар Чудра, а також
багатьох iнших добуткiв, у тому числi Пiснi про Сокола. Поняття воля для
письменника пов'язане з поняттями правда i подвиг. Якщо в оповiданнi
Макар Чудра Горького цiкавить воля вiд чого-небудь, то в Бабi Изергиль
— воля в iм'я. Ларра — син орла й жiнки — недостатньо
людин, щоб бути з людьми, але й недостатньо орел, щоб обiйтися без
людей. Його несвобода — у його себелюбностi, i тому вiн покараний
самiтнiстю й безсмертям, а пiсля нього залишається тiльки тiнь.
Данко ж, навпроти, виявляється бiльше вiльною людиною, тому що вiн
вiльний вiд самого себе й живе заради iнших. Учинок Данко можна назвати
подвигом, тому що подвиг для Горького — це вищий ступiнь волi вiд
любовi ксебе.
