Античний театр — унiкальне явище свiтовоï культури

Якщо митець, нацiональна культура або певна епоха вносить щось нове у
процес розвитку свiтового мистецтва, ми iз захопленням сприймаємо
такий внесок, вiдзначаємо унiкальнiсть, новаторськi
iдеï… Але тiльки уявiмо собi, що давньогрецька культура не
просто вдосконалила якийсь вид мистецтва, а створила , ставши, фактично,
основою усього мистецького поступу нашоï цивiлiзацiï.
Захоплюючi мiфи, цiкавi та монументальнi епiчнi твори i… театр!
Годi й уявити собi наше сучасне життя без театру! Винекненням театру ми
завдячуємо античнiй культурi. Коли я дiзнався бiльше про
традицiï театрального мистецтва античностi, я був здивований : хто
б мiг подумати, що у тi далекi часи iснуватимуть навiть технiчнi способи
для створення цiкавiшого дiйства!
Як не дивно, але свiтовий театр має свiй день (точнiше, рiк)
народження рiк до нашоï ери. За свiдченнями античних iсторикiв,
саме цього року вперше вiдбулася театральна вистава. На святi Великих
Дiонiсiй було iнсценiзовано трагедiю драматурга Феспiда. Пiвтори тисячi
рокiв минуло з того моменту, а пора античних трагiкiв та комедiографiв i
досi цiкавлять глядача. Античний театр i народився з невеличких народних
вистав, що були традицiйними на святкуваннях, присвячених боговi
Дiонiсу, який був покровителем творчих сил природи i пiзнiше вважався
богом виноробства та розваг. Спочатку вистави ставили просто неба, але
вони швидко набули такоï популярностi, що почалося будiвницi во
спецiальних примiщень, удосконалення технiчних засобiв та, ясна рiч,
iнсценiзацiй нових драм.
В античному театрi грали тiльки чоловiки, спочатку вистава являла собою
дiалог одного актора з хором, тiльки пiзнiше число акторiв
збiльшувалось. Грали античнi актори в масках, якi не тiльки вiдображали
характер героя, тобто робили голос актора голоснiшим. Учасники вистави
взували котурни спецiальне взуття на високiй пiдошвi, аби глядачi
бачили, що вiдбувається на сценi. Були й iншi технiчнi засоби: в
проходах стояли ємностi з водою, що полiпшувало акустику, iснували
пристроï, за допомогою яких актор мiг злетiти над сценою або
провалитися в царство Аïда.
I традицiйно в основi сюжету античних вистав лежали вiдомi усiм мiфи, а
цiннiсть драми оцiнювалась авторською iнтерпретацiєю мiфу:
наскiльки трактування вiдомого сюжету висвiтлювало проблеми сучасностi,
якi моральнi та фiлософськi проблеми порушив автор у своєму творi.
Цей факт змусив мене замислитись: глядачевi треба мати справжнiй талант,
щоб сприйняти пiдтест вистави, зрозумiти ïï фiлософський та
повчальний змiст. Iз античною трагедiй i пов'язане важливе поняття
катарсис. Це очищення та оновлення душi глядача, яке досягалось через
спiвчуття героєвi драми, через яскравi переживаний та роздуми.
Виходить, античне мистецтво далеко не обмежувалось розважальною
функцiєю! Давнi ж драматурги та актори заклали у мистецтво як таке
силу впливу на людськi душi, виховне та фiлософське начало мистецтва.
Комедiï античностi так само з'явились з народних вистав. Кажуть,
комедiï були бiльш популярними в стародавньому Римi, а
трагедiï у Грецiï. Але ж i комедiï не просто розважали
глядачiв, а й висмiювали вади людей та суспiльного ладу. Мене дуже
зацiкавила традицiя створювати образи реальних громадських дiячiв, до
того ж пiд справжнiми iменами: в комедiях Арiстофана ми зустрiнемо
образи Сократа, Софокла та iнших вiдомих осiб античностi. Отже, традицiя
зображувати громадських дiячiв у сатиричному ключi виникла ще в
стародавнi часи!
Театральне мистецтво стало невiд'ємною частиною нашого життя. Я
вважаю, що знання про витоки театру, його походження та традицiï
допоможутi, нам краще зрозумiти сучасне мистецтво. Античний театр
неоцiненне явище ïï iсторiï свiтовоï культури, явище
унiкальне й самобутнє. Твори античних авторiп не втрачають
своєï актуальностi, я iз задоволенням познайомився iз
античними трагедiями та науковими розвiдками, присвяченими темi епосу, i
спробую дiзнатись ще бiльше!