Марко Вовчок i Тарас Шевченко
Є в Тараса Шевченка теплi, щирi слова, присвяченi жiнцi:
…Господь послав Тебе нам, кроткого пророка,
Обличителя жестоких Людей неситих.
Свiте мiй! Моя ти зоренько святая!
Моя ти сило молодая! Свiти на мене, i огрiй,
I оживи моє побите
Убоге серце, неукрите…
Цi рядки створенi 1859 року, коли Т. Шевченко повернувся до Петербурга
пiсля заслання. Вони написанi на честь чарiвноï жiнки-письменницi
Марко Вовчок . У художника С. Кириченка є картина Зустрiч I.
Тургенєва i Марка Вовчка з Т. Шевченком, на нiй зображено цю
зустрiч 1859 року. Процитована поезiя Т. Шевченка є
своєрiдним благословенням письменницi, вона так i назичиться Марку
Вовчку. Чому так тепло вiдзивався великий поет про письменницю, твори
якоï почали лише друкуватись?
1857 року в Петербурзi вийшли Народнi оповiдання Марка Вовчка, якi
знайшли широкий вiдгук у колi лiтераторiв. Про письменницю, росiянку за
походженням, яка писала украïнською мовою, говорив весь Петербург.
А 1859 року Марковичi переïжджають до Петербурга. Марко Вовчок
стала вiдвiдувати гурт дiячiв культури мiста, на якому й познайомились
Великий Кобзар i вона. Т. Шевченко вбачав у творах Марка Вовчка ту
викривальну силу, яка звучала i в його поетичних творах. У письменницi
звучав заклик до волi, вiльного життя, бо неволя не може зробити людину
щасливою. А вiльна людина може здолати будь-якi перешкоди, чому є
свiдчення i життя Кобзаря, i творчiсть обох митцiв. Оповiдання Марка
Вовчка здобули високу оцiнку поета, у вiршi, присвяченому письменницi,
вiн писав: …I думу вольную на волю
Iз домовини воззову.
I думу вольную… О доле!
Пророче наш! Моя ти доне!
Твоєю думу назову.
Пророком i своєю донею назвав поет Марка Вовчка i це чи не найвищу
оцiнка творчостi письменницi.
1859 року Марко Вовчок ïде на лiкування до Нiмеччини, потiм до
Парижа; Там до неï дiйшла звiстка про смерть Т. Шевченка. У листi
до чоловiка Марко Вовчок пише: Боже мiй! Нема Шевченка… у мене
душа болить, болить i нiколи не перестане… Нема Шевченка! А
здається, тiльки вчора одержала письменниця Кобзар третю
прижиттєву збiрку творiв Т. Шевченка.
Цей Кобзар був особливо цiнний для письменницi, бо мав присвяту ïй,
Марко Вовчок, вiд великого поета Украïни: Моïй єдинiй
донi Марусi Маркович i рiдний, i хрещений батько Тарас Шевченко.
Пiд впливом Кобзаря Т. Шевченка Марко Вовчок пише про тяжку жiночу
недолю, продовживши тему жiнки-страдницi, розпочату поетом. Твори
ïï це твори, у яких звучить заклик до волi, до боротьби проти
царату.
