Марко Вовчок i Тарас Шевченко

Є в Тараса Шевченка теплi, щирi слова, присвяченi жiнцi:
…Господь послав Тебе нам, кроткого пророка,
Обличителя жестоких Людей неситих.
Свiте мiй! Моя ти зоренько святая!
Моя ти сило молодая! Свiти на мене, i огрiй,
I оживи моє побите
Убоге серце, неукрите…
Цi рядки створенi 1859 року, коли Т. Шевченко повернувся до Петербурга пiсля заслання. Вони написанi на честь чарiвноï жiнки-письменницi Марко Вовчок . У художника С. Кириченка є картина Зустрiч I. Тургенєва i Марка Вовчка з Т. Шевченком, на нiй зображено цю зустрiч 1859 року. Процитована поезiя Т. Шевченка є своєрiдним благословенням письменницi, вона так i назичиться Марку Вовчку. Чому так тепло вiдзивався великий поет про письменницю, твори якоï почали лише друкуватись?
1857 року в Петербурзi вийшли Народнi оповiдання Марка Вовчка, якi знайшли широкий вiдгук у колi лiтераторiв. Про письменницю, росiянку за походженням, яка писала украïнською мовою, говорив весь Петербург. А 1859 року Марковичi переïжджають до Петербурга. Марко Вовчок стала вiдвiдувати гурт дiячiв культури мiста, на якому й познайомились Великий Кобзар i вона. Т. Шевченко вбачав у творах Марка Вовчка ту викривальну силу, яка звучала i в його поетичних творах. У письменницi звучав заклик до волi, вiльного життя, бо неволя не може зробити людину щасливою. А вiльна людина може здолати будь-якi перешкоди, чому є свiдчення i життя Кобзаря, i творчiсть обох митцiв. Оповiдання Марка Вовчка здобули високу оцiнку поета, у вiршi, присвяченому письменницi, вiн писав: …I думу вольную на волю
Iз домовини воззову.
I думу вольную… О доле!
Пророче наш! Моя ти доне!
Твоєю думу назову.
Пророком i своєю донею назвав поет Марка Вовчка i це чи не найвищу оцiнка творчостi письменницi.
1859 року Марко Вовчок ïде на лiкування до Нiмеччини, потiм до Парижа; Там до неï дiйшла звiстка про смерть Т. Шевченка. У листi до чоловiка Марко Вовчок пише: Боже мiй! Нема Шевченка… у мене душа болить, болить i нiколи не перестане… Нема Шевченка! А здається, тiльки вчора одержала письменниця Кобзар третю прижиттєву збiрку творiв Т. Шевченка.
Цей Кобзар був особливо цiнний для письменницi, бо мав присвяту ïй, Марко Вовчок, вiд великого поета Украïни: Моïй єдинiй донi Марусi Маркович i рiдний, i хрещений батько Тарас Шевченко.
Пiд впливом Кобзаря Т. Шевченка Марко Вовчок пише про тяжку жiночу недолю, продовживши тему жiнки-страдницi, розпочату поетом. Твори ïï це твори, у яких звучить заклик до волi, до боротьби проти царату.