Компетентнiсний пiдхiд до проведення навчально-польових практик з географiï
Реформування системи освiти у вищiй школi Украïни передбачає
реалiзацiю принципу гуманiзацiï освiти, методологiчну
переорiєнтацiю процесу навчання на розвиток особистостi учня. У
звязку з цим, вища педагогiчна освiта сьогодення покликана забезпечувати
пiдготовку вчителя, який має орiєнтуватися на професiйний i
особистiсний розвиток, творчо працювати.
Болонський процес, провiдною iдеєю якого є компетентнiсний
пiдхiд до навчання, на сьогоднi є однiєю iз рушiйних сил,
якi змiнюють освiтню парадигму ВНЗ. З огляду на це, дедалi бiльшого
значення у пiдготовцi спецiалiста педагогiчного напрямку набуває
компетентнiсний пiдхiд до проведення навчально-польових практик з
географiï, зокрема з курсу Фiзична географiя Украïни. Це
пояснюється тим, що навчально-польова практика є
невiдємною частиною у курсi пiдготовки спецiалiста, де
вiдбувається практичне застосування набутих теоретичних знань.
Серед учених, якi у своïх працях розглядають проблему компетент-
нiсного пiдходу до навчання, потрiбно вiдзначити К. Баранова, М.
Бершадського, Т. Волобуєву, А. Хуторського, О. Овчарук, О. Пометун
та iн. Усi вони мають власну думку щодо розумiння даного поняття. Так,
наприклад, О. Пометун вважає, що компетентнiсний пiдхiд це оцiнка
пiдготовленостi фахiвцiв певного освiтньо-квалiфiкацiйного рiвня до
професiйноï дiяльностi на основi наявностi в них визначених
стандартами компетенцiï [1, с. 66]. Н. Iгнатенко пiд поняттям
компетентнiсний пiдхiд розумiє спрямованiсть освiтнього процесу на
формування й розвиток ключових (базових, основних, надпредметних) i
предметних компетентно-стей особистостi [2, с. 47]. Базовими
компетентностями в даному випадку виступають: педагогiчна,
комунiкативна, психологiчна, а предметними географiчна, дослiдницька.
Але, не зважаючи на численнi працi в яких зясовується сутнiсть та
актуальнiсть запровадження компетентнiсного пiдходу в педагогiчну
освiту, проблема доцiльностi застосування цього пiдходу в географiï
розглядалася небагатьма вченими. У звязку з цим виникає потреба у
впровадженнi компетентнiсного пiдходу пiд час проведення навчально-
польових практик з географiчних дисциплiн. Адже саме пiд час практики
студенти вчаться проводити спостереження, встановлювати
взаємозвязки мiж природними явищами i процесами, тобто набувати
певних компетенцiй, що й пропагує компетентнiсний пiдхiд.
Мета статтi виявити доцiльнiсть застосування компетентнiсного пiдходу
пiд час проведення навчально-польовоï практики з курсу Фiзична
географiя Украïни.
У ракурсi зясування сутностi даного питання, слiд розглянути особливостi
компетентнiсного пiдходу як такого, а також навчально-польовоï
практики, до проведення якоï буде застосовуватися цей пiдхiд.
На сьогоднi, перехiд до компетентнiсного пiдходу означає
переорiєнтацiю з процесу на результат освiти в дiяльнiсному
вимiрi, у змiщеннi акценту з накопичування нормативно визначених знань,
умiнь i навичок на формування й розвиток у студентiв здатностi практично
дiяти, застосовувати досвiд успiшних дiй у конкретних ситуацiях, на
органiзацiю освiтнього процесу на основi свiдомого урахування
затребуваностi навчальних досягнень випускника в суспiльствi, мати
сформований потенцiал для швидкоï адаптацiï як у майбутнiй
професiï, так i в соцiальнiй структурi. Перспективнiсть
компетентнiсного пiдходу полягає в тому, що вiн передбачає
високу готовнiсть випускника ВНЗ до успiшноï дiяльностi в рiзних
сферах.
Компетентнiсний пiдхiд потребує перебудови змiсту освiти,
перетворення його на субєктивнi надбання одного учня, якi можна
вимiряти.
Вiн може бути реалiзований тiльки в дiяльностi, тобто в процесi
виконання конкретною особою певного комплексу дiй. Усе це вказує
на доцiльнiсть застосування компетентнiсного пiдходу пiд час проведення
навчально-польовоï практики з Фiзичноï географiï
Украïни, адже в даному випадку дiяльнiсть є основою
досягнення високого результату навчання студентiв на протязi практики.
Оскiльки у результатi впровадження компетентнiсного пiдходу у навчання
передбачається також розвиток професiйноï компетентностi
педагога, в нашому випадку це вчитель географiï, то в процесi
проходження навчально-польовоï практики будуть формуватися головнi
ïï складовi.
Взагалi, поняття професiйна компетентнiсть в педагогiчнiй лiтературi
розглядається багатьма дослiдниками. Так, М. Левкiвський пiд
професiйною компетентнiстю розумiє здатнiсть учителя до
проектування, моделювання власноï дiяльностi в системi людина-
людина для вирiшення навчально-виховних задач, що сприяють
оптимiзацiï особистiсного зростання учня для його здатностi до
подальшоï самореалiзацiï в життєдiяльностi [4, с. 10].
Т. Браже розглядає професiйну компетентнiсть як багатофа-кторне
утворення, що уможливлює успiшне здiйснення професiйноï
дiяльностi [5, с. 18].
Оскiльки навчально-польова практика з географiï сприяє
забезпеченню практичноï пiдготовки студента, на нашу думку,
професiйну компетентнiсть вчителя географiï слiд визначати як
складне iнтегральне iнтелектуальне, професiйне i особистiсне утворення,
яке формується у процесi його пiдготовки у ВНЗ,
проявляється, розвивається i вдосконалюється у
професiйнiй дiяльностi, а ефективнiсть ïï здiйснення
суттєво залежить вiд видiв його теоретичноï, практичноï
та психологiчноï пiдготовленостi до цiєï дiяльностi,
особистiсних, професiйних та iндивiдуальних якостей, сприйняття
ïï цiлей, особливостей та змiсту.
Професiйна компетентнiсть вчителя включає: фахову (географiчну),
педагогiчну, психологiчну, комунiкативну, методологiчну, дослiдницьку
компетентностi, вагому роль у формуваннi яких, на нашу думку,
вiдiграє навчально-польова практика, зокрема з фiзичноï
географiï Украïни.
Навчально-польова практика з географiï важливий етап у пiдготовцi
майбутнього спецiалiста. Саме пiд час практичноï дiяльностi студент
закрiплює та застосовує набутi протягом значного вiдрiзка
часу теоретичнi знання. А оскiльки курс Фiзична географiя Украïни
включає комплекс знань з дисциплiн, ази яких входять до складу
цього курсу (загальне землезнавство, гiдрологiя, метеорологiя, геологiя,
ландшафтознавство, картографiя), то це сприяє не лише повторенню
ранiше вивченого, а й набуттю навичок та вмiнь працювати у колективi та
самостiйно розвивати почуття згуртованостi, любов до природи рiдного
краю.
Педагогiчна компетентнiсть вчителя географiï
ґрунтується на знаннi теорiï i практики навчання,
дидактичних закономiрностей навчального процесу, фундаментальних
концепцiй, законiв, закономiрностей розвитку географiчних явищ та
процесiв, основних наукових категорiй, понять. Вона передбачає
набуття вмiнь проектувати педагогiчну дiяльнiсть, володiти професiйно-
практичними навичками навчання географiï. Так, пiд час практики
майбутнiй вчитель географiï вчиться застосовувати своï
теоретичнi знання, використовує своï педагогiчнi вмiння та
навички, вивчає доцiльнiсть ïхнього застосування пiд час
роботи з учнями за допомогою обмiну ними зi студентами, з якими
працює в спiльнiй групi. Крiм того, у складi професiйноï
компетентностi розвивається компетенцiя креативностi, яка
передбачає здатнiсть студента швидко вирiшувати проблемнi
ситуацiï, розвязувати поставленi керiвником завдання. Також
розвивається компетенцiя проектування, коли студент вчиться бачити
кiнцевий результат своєï практичноï дiяльностi та
спрямовувати на нього своï дiï.
Учитель географiï також повинен володiти психологiчною
компетенцiєю, в основi якоï лежать знання вiковоï,
загальноï, соцiальноï, педагогiчноï психологiï,
психiчних процесiв, памятi, мислення, процесiв розвитку особистостi.
Так, на практицi з географiï студент вивчає психологiю
колективу, в якому вiн працює, аналiзує вчинки колег,
вчиться впливати на колектив, зясовує змiну настрою людини пiд
впливом природних явищ. Також, протягом практики формується
перцептивна компетенцiя педагога, яка передбачає розвиток
педагогiчноï iнтуïцiï майбутнього вчителя; компетенцiя
динамiзму, що сприяє здатностi студента впливати на людей; розви-
вальна компетенцiя забезпечує створення умов для розвитку
пiзнавальних iнтересiв, що найкраще вiдбувається пiд час практики
в природних умовах; крiм того, важливим є i формування
компетенцiï емоцiйноï стабiльностi, яка передбачає
здатнiсть володiти собою, а в польових умовах це надзвичайно важливо.
Наявнiсть комунiкативноï компетентностi невiдємна складова
формування професiйноï компетентностi вчителя географiï. А
протягом навчально-польовоï практики у майбутнього вчителя-географа
продовжує формуватися вмiння спiлкуватися з колективом, природнiм
середовищем, мова виступає як головний засiб передачi
iнформацiï, що є дуже важливим у практичнiй дiяльностi.
Дослiдницька компетентнiсть вчителя географiï в основному
формується пiд час проходження студентами-географами навчально-
польових практик, де вiдбувається практичне пiдтвердження набутих
ними теоретичних знань, спостерiгати за певним явищем чи процесом в
природi, виконувати дослiдження, робити аналiз та дiагностику. Так,
вивчаючи особливостi гiдрологiчного режиму рiчки, студенти визначають
солонiсть води за допомогою спецiальних приладiв та взяття зразкiв,
вимiрюють температуру води за допомогою водного термометра, вимiрюють
глибину, швидкiсть течiï рiчки, беруть зразки порiд берегових
вiдслонень, визначають ïх та встановлюють особливостi залягання
геологiчних порiд в данiй мiсцевостi, тобто проводять дослiди.
Крiм того, протягом польовоï практичноï дiяльностi студенти
закрiплюють знання з методики польових дослiджень, що лежать в основi
методологiчноï компетентностi, яка є складовою
професiйноï компетентностi вчителя, вчаться виявляти природно-
територiальнi комплекси для застосування ïх у практичних цiлях,
аналiзують взаємозвязки мiж окремими природними компонентами,
встановлюють тенденцiï розвитку ПТК та ïхнiй вплив на
дiяльнiсть людини.
Розвиток фаховоï (географiчноï компетентностi в процесi
проходження навчально-польовоï практики вiдбувається через
удосконалення умiнь студентiв, якi входять до складу навчальноï
компетенцiï. Це, насамперед, вмiння визначати дальнiсть видимого
горизонту, розраховувати кутову та лiнiйну швидкiсть руху на рiзних
широтах (силу Корiолiса, сонячний, лiтнiй, мiсцевий час), розраховувати
полуденну висоту сонця, визначати показники вологостi на певнiй
мiсцевостi, встановлювати гiдрологiчнi особливостi рiчки та iн. Освiтня
компетенцiя пiд час практики розвивається через набуття студентами
вмiнь аналiзувати, узагальнювати, класифiкувати фiзико-географiчнi явища
та процеси, встановлювати закономiрностi географiчних явищ та процесiв,
спостерiгати природнi процеси та явища, давати ïм пояснення,
узагальнювати ïх, проводити польовi фiзико-географiчнi дослiдження,
розраховувати граничнодопустимi навантаження на природнi комплекси,
описувати природнi процеси, складати i аналiзувати структуру карти,
профiлi i блок-дiаграми для конкретних територiй. Навчально-польова
практика з фiзичноï географiï Украïни також сприяє
розвитку гностичноï компетенцiï: вмiння поповнювати своï
практичнi знання шляхом самоосвiти, систематизувати ïх для
розвязання нестандартних ситуацiй, формувати алгоритм користування
картографiчною продукцiєю, характеризуючи окремi географiчнi
обєкти i територiï, давати характеристику окремих
географiчних територiй та обєктiв за типовим планом. Розвиток
проектувальноï компетенцiï в ходi практики з географiï
передбачає набуття вмiнь пiдбору та застосування методiв та
засобiв дiяльностi, виготовляти колекцiï гiрських порiд,
ґрунту.
Також, навчально-польова практика з географiï забезпечує
виховання вiдповiдального ставлення студентiв до природи, виконання ними
правил поведiнки у природi, естетичне виховання компетенцiя здо-
ровязбереження, виховання студентiв-географiв засобами фiзичноï
географiï, нацiональну свiдомiсть, прогнозування iндивiдуального
пiдхiду у виховному процесi, вмiння визначати здiбностi, iнтереси i
нахили студентiв компетенцiя самовдосконалення, здiйснення трудового
виховання засобом географiчноï науки.
Навчально-польова практика з фiзичноï географiï Украïни
сприяє також практичному закрiпленню у студента знань щодо роботи
з вимiрювальними приладами (гiгрометр, компас, флюгер, барометр, та
iн.), вмiнню чiтко, логiчно, доказово пояснювати географiчнi
обєкти, процеси i явища, досконало володiти методами
географiчноï науки, створювати карти мiсцевостi, де проходить
практика, обирати тактику поведiнки в незнайомих умовах, вмiнню
прогнозувати змiну погоди з опиранням на явища, якi вiдбуваються в
природi в даний час практична компетенцiя [3, с. 35]. Усе це
сприяє реалiзацiï компетентнiсного пiдходу пiд час практики,
оскiльки вiн в значнiй мiрi базується на дiяльностi, а в природних
умовах дiя невiдємний компонент отримання практичних вмiнь та
навичок, запорука вдалого закрiплення вивченого теоретичного матерiалу.
Важливою рисою впровадження компетентнiсного пiдходу в географiчну
освiту є спрямування навчального процесу на особистiсть учня, на
встановлення його надбань за час навчання у ВНЗ. Це ще раз вказує
на доцiльнiсть застосування цього пiдходу пiд час практичноï
дiяльностi студе-нтiв-географiв. Так, виконання самостiйного
дослiдницького завдання в ходi практики сприяє системi
взаємодiï керiвник / студент, студент / керiвник, що
дозволяє викладачу придiлити увагу окремому студенту, а студенту
обмiнятися своïми думками щодо вирiшення поставленоï проблеми.
Та головне, що самостiйна робота пiд час практики дозволяє
майбутньому спецiалiсту розвивати та виявляти власнi творчi здiбностi,
вмiння самостiйно зясовувати причини виникнення та розвитку певних
географiчних явищ та процесiв, а згодом пояснити це учням. Таким чином,
впровадження компетентнiсного пiдходу в практику роботи вищих навчальних
закладiв, зокрема його застосування пiд час навчально-польових практик з
географiï, дає змогу вирiшити проблему, що є типовою
для систем освiти краïн близького зарубiжжя, коли студентська
молодь опановує значний обсяг теоретичних знань, але
вiдчуває суттєвi труднощi в дiяльностi, що потребує
застосування цих знань для вирiшення конкретних життєвих завдань
або проблемних ситуацiй. Саме тому його впровадження в освiтню практику
розглядають як найважливiшу передумову розбудови в Украïнi
постiндустрiального суспiльства.
Отже, головне завдання географiчноï освiти сьогоднi навчити сту-дентiв-
географiв творчо i плiдно взаємодiяти iз природою та суспiльством
i в такий спосiб досягати статусу повноправних i компетентних громадян,
послiдовно та поетапно створювати умови для набуття учнями необхiдних
компетентностей.
Ганна Гордашевська
Аспiрант
