Коли перегорнена остання сторiнка поеми Тараса Шевченка Наймичка
Ось i перегорнена остання сторiнка поеми Т. Г. Шевченка Наймичка. Чому ж
тодi звучать i звучать в серцi слова:
- Прости мене, мiй синочку,
- Нехрещений сину.
- Не я тебе хреститиму,
- На лиху годину
- Чужi люди хреститимуть…
На мою думку, ця поема з усiх, присвячених трагiчнiй долi украïнськоï жiнки, найпрекраснiша i найсвiтлiша. На вiдмiну вiд Катерини, де мати покидає напризволяще свого сина, гине, не зумiвши” пережити своє горе, наймичка Ганна своє життя вiддає синовi. Любов матерi до своïх дiтей завжди жертовна. Молодiсть, силу — все вiддає жiнка своïм дiтям. Усе життя пробувши наймичкою в сiм'ï, де виховувався Марко, караючись i оплакуючи долю. Ганна зробила ;. все, шоб бути бiля сина. Великим спiвчуттям i повагою до наймички : сповненi рядки:
- Наймичка… Свою долю проклинає,
- Тяжко, важко плаче,
- I нiхто того не чує,
- Не знає й не бачить,
- Опрiч Марка маленького.
Та Марко, омитий сльозами матерi, не знає, чого вона так його цiлує, сама не з'ïсть, не вип'є, його нагодує. Вона чує з тiï хати, як дитина дише. Тiльки Марком живе i снить Ганна. Ця тема зворушує своєю високою i трагiчною красою. А кiнець поеми по-справжньому вражає. Ганна занедужала. Тяжко помирати в чужiй хатi зi страшною таємницею в душi. Пильно-пильно, назавжди прощаючись, подивилася на сина мати, сльози покотилися iз засмучених очей:
- Прости мене.
- Я каралась
- Весь вiк в чужiй хатi…
- Прости мене, мiй синочку!
- Я… я твоя мати.
Земля задрижала в цю хвилину. Навiть вона не в змозi була витримати страшнi страждання, якi випали на долю цiєï жiнки. Наймичка — моя найулюбленiша поема. Дивний, трагiчний i прекрасний свiт Шевченковоï поеми не залишає байдужим нiкого. Раз прозвучавши, залишається вона в серцi тихим смутком, щем-iюю тремтячою нотою. Невелика за розмiром ця поема, та безкiнечна Глибиною людських переживань. Занадто пiзно дiзнався Марко, хто його мати, непоправно пiзно Ганна вiдкрила свою душу синовi. Так i юстається ця пауза болем у серцi. Болем, який очищає i возвеличує июдську душу.
