Картина I. Шевандроновоï В сiльськiй бiблiотецi Твiр-вiдгук з елементами опису

Ми з класом були у Художньому Музеï. Багато було там красивих
картин, але одна з них запам'яталася якнайбiльше. На картинi I.
Шевандроновоï В сiльськiй бiблiотецi зображено куточок
невеликоï сiльськоï бiблiотеки. Дивлячись на неï, ти
нiбито вiдчуваєш, як весело потрiскують дрова, поширюючи тепло.
Тут затишно i тепло, а за вiкном видко заснiжена сiльська вулиця, хати з
пухнастими бiлими шапками з снiгу, холодне зимове небо. У бiблiотецi
зiбралися хлоп'ята. Здається, що це улюблене мiсце збору, все ним
тут звично i знайомо. Однi мабуть чекають, коли ïм видадуть новi
книги, iншi, вже отримавши цiкаву книгу, розглядають барвистi картинки.
Ось перед нами двоє хлопчикiв. Художниця не показує ïх
облич, але по тому, як витягнулася шия молодшого i заразом пiдвелося
вухо староï шапки iншого, що старший, ми бачимо, як вони захопленi
новою книгою. Бiля вiкна з журналом влаштувалася акуратна школярка. Але
головними героями картини, безумовно, є великоока дiвчинка в
хусточцi i ïï братик, що привалився до бар'єру
своєю рум'яною щiчкою. Дiти з цiкавiстю розглядають
навколишнє оточення. У ïх очах такий iнтерес i очiкування
дива, що мимоволi проникаешся до них симпатiєю. Картина
оповiдає про корисну розвагу сiльськоï дiтвори, про те, що
книги мiцно увiйшли до ïх життя i стали необхiднiстю.