Життя головного героя в романi Великий Гетсбi

Гетсбi типовий герой роману. Вiн наче належить середньовiччю, живе за законами любовного роману, про що свiдчить його безоглядне служiння та вiдданiсть Дамi Серця, вiра в душевну щирiсть i чистоту своєï коханоï, готовнiсть пiти на самопожертву заради неï. I не випадково Нiк, розповiдаючи про стосунки Джея та Дейзi, використовує образи лицарськоï епохи.
Дейзi Дама Серця, юна золотосяйна королiвна у високiм бiлокам'янiм палацi, Гетсбi лицар, що “прирiк себе на довiчне служiння”, “чатовий, якому нiчого було чатувати”. Навiть будинок Джея нагадував старовинну башту. Тож недарма багато критикiв звертають увагу на двоïстiсть фiгури головного героя: з одного боку, це герой роману, з iншого дурень, чепурун комедiï.
Трагедiя головного героя Фiцджеральда також символiзує драму епохи “рузвельтiвського романтизму”. Цей перiод американськоï iсторiï позначився особливим пiднесенням культу сили, успiху та здоров'я. Вважалося, що здорова людина з доброю вдачею може зробити i себе, i свою краïну. Водночас гуманна мета виправдовувала позицiю сили. Такi погляди отримали своє звучання як у життi, так i в культурi. Втiм, результат не завжди вiдповiдав тому, на що очiкували.
Образ Гетсбi також не уникає протирiч згаданоï епохи. З одного боку, вiн успiшна людина, що зробила гарну кар'єру. Вiн не курить, не п'є, не веде розпусне життя. Тож, за логiкою, така енергiйна персона має всi шанси домогтися бажаного як в особистому, так i в суспiльному життi. Натомiсть особа Гетсбi не викликає почуття поваги з боку iнших, а тiльки дратує. Персона капiтулює перед соцiумом, бо останнiй не бажає надати ïй жодного шансу.
У приватному життi якостi героя рузвельтiвськоï епохи так само не виправдали себе. Вiн привабливий для Дейзi як партнер, але його затята наполегливiсть, безапеляцiйне бажання все змiнити тiльки все зруйнувало. Позицiя сили веде до катастрофи, i Гетсбi отримав цей урок. Отже, проаналiзувавши усi подiï в життi головного героя, його походження, мету iснування, шлях до неï, ставлення до коханоï жiнки, вiдношення оточуючих, ми й з'ясували основнi причини краху Гетсбi. Основна проблема Джея це неспiвпадання реального й бажаного у власному життi. Його трагедiя це трагедiя iдеалiста, яка символiзує типову для Америки драму iммiгранта, до якоï Фiцджеральд пiдводить нас через ностальгiчне бачення Нiком Каррауеєм колись первозданноï Америки, що постала перед очима голландських морякiв як “незаймане зелене лоно Нового Свiту”. В цьому видiннi сконденсованi прагнення багатьох поколiнь переселенцiв, якi, гнанi пошуками кращого життя, бачили у незвiданому свiтi можливiсть втiлення своïх бажань, досягнення щасливого майбутнього. Цiкаво, що iдеалiзм, притаманний Гетсбi, став невiд'ємною рисою багатьох iммiгрантiв.
Попри важкi випробування долi та часто сумний досвiд своïх попередникiв, вони все одно очiкують на ласку вiд фортуни особисто для себе i своïх рiдних. Загибель Гетсбi, на перший погляд, здається випадковою, насправдi ж виявляється пiдло органiзованою, а фактично трагiчно закономiрною, i вона засвiдчує недосяжнiсть “американськоï мрiï”, нетотожнiсть багатства i щастя… Проте вона не спростовує мрiю як таку. Адже пiсля смертi Гетсбi Нiк подається на Захiд, до джерел мрiï, а той “зелений вогник”, до якого тягнувся Гетсбi, продовжує кликати до себе, до прекрасного i нездiйсненного…
На нашу думку, образ головного героя, Джея Гетсбi, увiбрав у себе не тiльки характернi прикмети часу, але й iстотнi риси нацiональноï самосвiдомостi. Фiгура Гетсбi пiдтвердила подвiйнiсть “американськоï мрiï”: зворотним боком визнаного за кожним права на “прагнення на щастя ” стало самоствердження, що розтоптує моральний закон. Високий iдеал виявився вiдкинутим заради приземленоï мети гонитвою за матерiальним успiхом.
Ф.С. Фiцджеральд намагається довести, що “американська мрiя” трагiчна, оскiльки ïï проблеми є нерозв'язними. Вiн розвiнчує цей такий популярний соцiальноетичний мiф про досягнення успiху всiх i кожного, про легкiсть “шляху вгору” в американському буржуазному суспiльствi. Iдеальний образ “американськоï мрiï” тьмянiє, а потiм спотворюється. Спотворюється й уявлення про особистiсть у свiтлi нацiонального iдеалу. Жадоба успiху, соцiальнi зв'язки володiють людиною, але вона, подiбно “великому” Гетсбi, вiрить в iлюзiï до кiнця.
I. Є. Зозуля, викладач кафедри мовознавства Вiнницького нацiонального технiчного унiверситету