Життєвi iдеали Марусi Чурай (за однойменним романом Лiни Костенко)

В iсторiï украïнськоï культури є чимало
недослiджених сторiнок, нерозкритих таємниць. Про поетесу та
спiвачку Марусю Чурай ще в минулому столiттi в Украïнi ходило
чимало переказiв та легенд, якi дають пiдстави стверджувати, що ця
чудова пiснярка особа iсторична. У центрi роману Маруся Чурай Лiна
Костенко поставила психологiчний образ Марусi, обдарованоï дiвчини,
яка палко любить свою землю, i любов та горить у кожнiй Марусинiй пiснi.
Ïï серце сповнюється гордiстю, коли чує своï
пiснi у виконаннi козакiв. Маруся вiрна дочка свого народу, i свiй
талант вона вiддає народовi. Створенi нею пiснi надихають козакiв
на боротьбу з ворогом, змiцнюють дух, утверджують нацiональну гiднiсть:
Коли в похiд виходила батава
ïï пiснями плакала Полтава…
Це дiвчина не просто так, Маруся,
Це голос наш.
Це пiсня.
Це душа!
Благородство i чистота душi постають i в особистому життi Марусi. Для
неï кохання i зрада несумiснi поняття. Навiть бiль i розчарування у
Грицевi не зробили ïï анi озлобленою, анi черствою. Маруся,
переконавшись, що ïï любов чолом сягала неба, а Гриць ходив
ногами по землi, навiть спiвчуває хлопцевi: Бiднесенький,
намучився зi мною…
Гукав мене, а я вже не озвалась.
Заплутався, сказала: вибирай.
А в нього ж серце навпiл розривалось.
А вiн Бобренко.
Вiн же не Чурай.
Менi подобається те, що Маруся цiнує в життi речi, якi
справдi того вартi. Це перейняла дiвчина вiд батькiв, якi мали
незглибимi душi. У любовi, у подружньому життi вона хоче бути схожою на
своïх батькiв, Маруся завжди мрiяла: …я колись, як виросту, i
в мене буде отака любов! Маруся хоче побудувати свою сiм'ю на
взаєморозумiннi та повазi одне до одного, на довiрi та любовi:
Мене потрiбно любити.
Маруся розумiє важливiсть свого поетичного таланту. Вона прагне до
дiï, любить рiдний край, шанує культуру, уболiває за
щастя i процвiтання украïнського народу. Розповiдi дяка про минуле
iсторичне показали Марусi тяжкi страждання людей вiд вiйни i лихолiть.
Вона забуває про власний бiль, осмислює своє
призшачення як пiснетворця:
Звитяги нашi, муки i руïни безсмертнi будуть у ïï словах.
Вона ж була як голос Украïни, що клекотiв у наших хорогвах!