Життєвi iдеали Марусi Чурай (за однойменним романом Лiни Костенко)

В iсторiï украïнськоï культури є чимало недослiджених сторiнок, нерозкритих таємниць. Про поетесу та спiвачку Марусю Чурай ще в минулому столiттi в Украïнi ходило чимало переказiв та легенд, якi дають пiдстави стверджувати, що ця чудова пiснярка особа iсторична. У центрi роману Маруся Чурай Лiна Костенко поставила психологiчний образ Марусi, обдарованоï дiвчини, яка палко любить свою землю, i любов та горить у кожнiй Марусинiй пiснi. Ïï серце сповнюється гордiстю, коли чує своï пiснi у виконаннi козакiв. Маруся вiрна дочка свого народу, i свiй талант вона вiддає народовi. Створенi нею пiснi надихають козакiв на боротьбу з ворогом, змiцнюють дух, утверджують нацiональну гiднiсть:
Коли в похiд виходила батава
ïï пiснями плакала Полтава…
Це дiвчина не просто так, Маруся,
Це голос наш.
Це пiсня.
Це душа!
Благородство i чистота душi постають i в особистому життi Марусi. Для неï кохання i зрада несумiснi поняття. Навiть бiль i розчарування у Грицевi не зробили ïï анi озлобленою, анi черствою. Маруся, переконавшись, що ïï любов чолом сягала неба, а Гриць ходив ногами по землi, навiть спiвчуває хлопцевi: Бiднесенький, намучився зi мною…
Гукав мене, а я вже не озвалась.
Заплутався, сказала: вибирай.
А в нього ж серце навпiл розривалось.
А вiн Бобренко.
Вiн же не Чурай.
Менi подобається те, що Маруся цiнує в життi речi, якi справдi того вартi. Це перейняла дiвчина вiд батькiв, якi мали незглибимi душi. У любовi, у подружньому життi вона хоче бути схожою на своïх батькiв, Маруся завжди мрiяла: …я колись, як виросту, i в мене буде отака любов! Маруся хоче побудувати свою сiм'ю на взаєморозумiннi та повазi одне до одного, на довiрi та любовi: Мене потрiбно любити.
Маруся розумiє важливiсть свого поетичного таланту. Вона прагне до дiï, любить рiдний край, шанує культуру, уболiває за щастя i процвiтання украïнського народу. Розповiдi дяка про минуле iсторичне показали Марусi тяжкi страждання людей вiд вiйни i лихолiть. Вона забуває про власний бiль, осмислює своє призшачення як пiснетворця:
Звитяги нашi, муки i руïни безсмертнi будуть у ïï словах. Вона ж була як голос Украïни, що клекотiв у наших хорогвах!