Жiноча неволя в пiснях народних
Найпоширенiшими темами балад 1819 ст. є нещасливе кохання або
нещасливе сiмейне життя, причиною якого були соцiальнi проблеми, або
трагедiï, породженi примусовими шлюбами. Такi твори побудованi на
глибокому психологiзмi, гострому зiткненнi суперечливих людських
почуттiв чи фатальному збiговi звичайних життєвих обставин. Такою,
наприклад, є балада Ой пити би горiвочку, охарактеризована I.
Франком у працi Жiноча неволя в руських пiснях народних. Героïня не
знаходить сiмейного щастя з нелюбим чоловiком Николайком, за якого
ïï вiддали замiж насильно, без ïï на те згоди, а
закохується у молодого шандаря. ïï чоловiк, дiзнавшись
про подружню невiрнiсть, вбиває суперника-коханця. Але
кульмiнацiєю є не розправа над шандарем, а закiнчення твору.
В найтрагiчнiшi хвилини свого життя, коли коханий уже тиждень лежить
вбитий, а чоловiка мають стратити за вбивство, жiнка винуватиця
цiєï трагедiï (яка водночас сприймається i як
ïï жертва), висловлює священику своє єдине
бажання: лягти в могилу разом з тим, кого щиро любила.
Вершиною трагедiï жiночоï долi, змальованоï в
украïнських народних баладах, є сюжет про зведення дiвчини i
жорстоку долю покритки, яка ще й нерiдко стає вбивцею
своєï власноï дитини. Доведена до вiдчаю, вона потiм
сама заподiює собi смерть, щоб уникнути таким чином людського
осуду чи покарання (Ци чули ви, добрi люде). Не менш трагiчними є
балади на мотив чоловiк вбиває жiнку за намовою полюбовницi
(Прийшов Iван до Марiйки). Причина трагедiï часто в тому, що хлопця
вiдбили вiд коханоï i примусили одружитися з iншою. Не знайшовши
щастя в сiм´ï, вiн iде до полюбовницi, яка штовхає його
на страшний злочин, найбiльшою жертвою якого стає його осиротiла
маленька дитина. Порубану сокирою жiнку знаходять за селом, i мати
ÏÏ ховає, не знаючи, хто вбивця ïï дочки.
Чоловiк, зрозумiвши свiй тяжкий злочин, коли йому за Марiков серце
заболiло, чинить ще один вбиває злу намовницю (топить ïï
в Дунаï). Але i таке завершення не є встановленням
справедливостi, бо гине та, що спонукала до злочину, а сам вбивця
залишається непокараним, навiть може зображатися у двозначному
трактуваннi вбивцi-напiвжертви.
Такi найбiльш поширенi у народi баладнi сюжети. ïх, як уже
зазначалося, є значно бiльше (понад триста). Украïнська
баладна традицiя стала невичерпним джерелом сюжетностi художньоï
лiтератури.
