Iполит

Iполит трагедiя, у якiй яскраво виявився iнтерес Еврипида до
людськоï особистостi, ïï внутрiшньому миру. Iполит, син
афiнського царя Тесея й царицi амазонок, поклоняється незайманiй
Артемiдi, богинi полювання, вiдкидає всiх iнших жiнок i любов. Цим
вiн викликає на себе гнiв богинi любовi Афродiти, що вселяє
його мачусi Федре божевiльну й безнадiйну пристрасть до пасинка.
Охоплена розпачем, Федра вбиває себе, але перед смертю
обмовляє на Iполита, оголосивши чоловiковi, що той намагався
неï збезчестити. Розгнiваний Тесей попросив бога морiв Посейдона
вислати назустрiч колiсницi Iполита гiгантського бика. Переляканi конi
понесли й розбили сiдока об скелi. В останню мiнуту з'являється
Артемiда, вiдкриває Тесею правду й утiшає вмираючого
Iполита. У цiй трагедiï розкрите невiр'я автора в мудрiсть i
милосердя богiв