Фрiдрiх Шиллер та народна драма Вiльгельм Телль

Оцiнюючи самобутнiсть та художню майстернiсть драматургiчного спадку
Шиллера, його славетний спiввiтчизник, письменник Томас Манн , писав про
п'єси Шиллера: “Вiн винайшов для себе свою неповторну
сценiчну мову, яку безпомилково впiзнаєш за iнтонацiєю, за
ритмом i звучанням, мову найблискучiшу, найпатетичнiшу з будьколи
створених в нiмецькiй, а може, i в свiтовiй лiтературi, своєрiдна
сумiш роздумiв i душевних поривань, настiльки'насичену драматизмом, що
пiсля Шиллера важко говорити зi сцени, не наслiдуючи його”.
Вагомим внеском у здобутки нiмецькоï просвiтницькоï лiтератури
стала також i лiрика Шиллера. Своï першi вiршi “Вечiр”,
“Завойовник”, “Пам'ятник розбiйнику Моору”
Шиллер написав, ще навчаючись в академiï. Його рання лiрика
сповнена просвiтницьких уповань на щасливе майбутнє людства, яке,
знищивши тиранiю, здобуде довгоочiкувану свободу, на практицi
реалiзує гасла рiвностi, братерства, справедливостi.
Соцiальнобунтарськi мотиви у вiршах Шиллера поєднуються з
витонченою любовною лiрикою. Почуття кохання до жiнки звеличує, на
думку автора, душу людини, долучає ïï до морального
iдеалу та досконалих форм краси, якi не лише облагороджують людину, але
й сприяють ïï духовному переродженню. В одному з
найвизначнiших лiричних творiв “штюрмерського” перiоду
“Одi до умовi, але, готуючись до пострiлу, дiстав двi стрiли, одна
з яких (у випадку трагiчноï розв'язки) призначалася для кривдника.
Дiзнавшись про це, Геслер наказав кинути Телля до в'язницi. Вправному
Теллевi вдалося не лише утекти, але й таки поцiлити iз свого лука у
знахабнiлого намiсника. Звiстка про його смерть стала сигналом до
початку загального повстання проти австрiйських гнобителiв. Задум
написати твiр з iсторiï боротьби швейцарцiв за свою незалежнiсть
початково належав не Шиллеровi, а Гете, у якого вiн виник пiд враженням
його мандрiвки Швейцарiєю 1797 року. Гете збирався присвятити
цьому задумовi епiчну поему. Вiн з захопленням розповiдав Шиллеровi про
красу швейцарськоï природи, про побут, мораль та звичаï
швейцарцiв, але, зрештою, зайнятий роботою над “Фаустом”,
запропонував реалiзувати цей творчий задум Шиллеровi. Охоче прийнявш
пропозицiю друга, Шиллер заповзято розпочав роботу над майбутньою
драмою. Вiн ретельно студiював iсторiю та географiю Швейцарiï,
вивчав мiсцевостi, в яких повинна була розгортатися дiя його
п'єси, за вiйськовими картами та туристичними путiвниками.
Розпочавши роботу над драмою Шиллер, за свiдченням його друзiв, не
вставав зза письмового столу доти, доки не закiнчив драму. Зморений
працею, вiн засинав за письмовим столом, а прокинувшись, пив мiцну каву
i знову продовжував писати. Упродовж шести тижнiв на одному подиху вiн
створив одну з кращих своïх драм. “Вiн вiдлився як зливок
металу!” писав Гете про шиллерiвського “Вiльгельма
Телля”. Дiя драми вiдбувається наприкiнцi Хii! столiття i
охоплює територiю трьох швейцарських кантонiв Урi, Швiцу та
Унтервальдену, що разом iз Люцерном розташованi навколо знаменитого
фiрвальдштетського озера або ще “озера чотирьох лiсових
кантонiв” колиски незалежностi Швейцарiï. Композицiйна
структура драми має 5 дiй з рiзною кiлькiстю яв (вiд 2 до 4-х) у
кожнiй.