Дослiдження жанру украïнськоï народноï балади

Першим записом украïнськоï народноï балади вважають пiсню про Стефана-воєводу Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?, яку чеський учений Ян Благослав у серединi 16 ст. внiс до своєï рукописноï граматики. У 1625 р. у Польщi окремою брошурою була опублiкована украïнська балада про козака i Кулину, були й iншi поодинокi випадки публiкацiй украïнських балад у польськiй, чеськiй та iн. слов´янських лiтературах. У 1838 р. польський дослiдник А. Панькевич у своєму виданнi Piesni ludu ukrainskiego подає переклад украïнських пiсень-балад. У 1840 р. Л. Боровиковський публiкує переспiви народних казок росiйською мовою, також називаючи ïх баладами (Шiсть малоруських простонародних балад). Окремим роздiлом подаються балади у збiрнику Я. Головацького Народнi пiснi Галицькоï i Угорськоï Русi (1878). В. Шухевич видiляє пiснi цього жанру пiд рубрикою Поетичнi оповiдання. Поруч з лiричними та iсторичними пiснями балади опублiкованi у збiрниках М. Максимовича, А. Метлинського, П. Чубинського, О. Роздольського, В. Гнатюка, Ф. Колесси, Б. Грiнченка, Д. Яворницького; а також польських О. Кольберга, Е. Руликовського.
Баладу як окремий жанр почали видiляти лише в 19 ст., однак iсторичних та теоретичних дослiджень жанру небагато. Першою ґрунтовною розвiдкою можна вважати працi О. Потебнi про найдавнiше записану баладу Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш? Малорусская песня по списку 16 в. (Воронiж, 1876) та Пояснення малоруських i спорiднених народних пiсень (1887).
I. Франко один з найретельнiших дослiдникiв баладних пiсень. У працях
      Жiноча неволя в руських пiснях народних (Львiв , 1883), Студiï
      над украïнськими народними пiснями (Львiв, 1913) вчений
      аналiзує ґенезу баладних мотивiв, символiки, поетики.
      Важливе значення для розкриття природи баладних творiв,
      художньоï специфiки жанру мали працi В. Охрiмовича Значення
      малоросiйських весiльних обрядiв i пiсень в iсторiï
      еволюцiï сiм´ï (1891); М. Драгоманова Розвiдки про
      украïнську народну словеснiсть i письменство (Т. 1, Львiв,
      1899); Ч. Неймана Малоруская баллада о Бондаривне и пане Каневском
      (Киевская старина, 1902. 3); В. Доманицького Баллада о Бондаривне и
      пане Каневском (Киевская старина, 1905. 3); В. Гнатюка Пiсня про
      покритку, що втопила дитину (Матерiали до украïнськоï
      етнологiï. Львiв, 1919. Т. 1920); К. Квiтки Украïнськi
      пiснi про дiвчину, що помандрувала з зводителем (Етнографiчний
      вiсник, К., 1926. Кн. 2); Ф. Колесси Балада про дочку-пташку в
      слов´янськiй народнiй поезiï, Народнi пiснi з
      Галицькоï Лемкiвщини (1929), у хрестоматiï Украïнська
      усна словеснiсть (1938) вiн вперше в украïнськiй фольклористицi
      опублiкував найбiльше текстiв цього жанру з ïх варiантами.
На теперiшнiй час найпомiтнiшими в дослiдженнi балади є працi П. Лiнтура (Народнi балади Закарпаття, Львiв, 1966), книга Н. А. Нудьги Украïнська балада (К., 1970, в якiй, однак, бiльше уваги придiлено лiтературнiй баладi), а також працi С. Грици (Мелос украïнськоï народноï епiки, К., 1979) та монографiя О. Дея Украïнська народна балада (К.: Наукова думка, 1986) та iн.