Твiр-переказ статтi Звiдки взялася книга?

Читаючи книгу, ви облетите нашу краïну i всю земну кулю,
побуваєте на далеких планетах, зробите подорож в минуле i
майбутнє , навчитеся розумiти i любити людей, ïх працю. Нiщо
за могутнiстю не може зрiвнятися з книгою, що терпляче чекає на
полицi. Протягни руку i книга заговорить про те, що тобi належить
дiзнатися. Поторкай гладкий корiнець, i запитай, звiдки узялося
друкарське творiння, хто його придумав, чи давно, i якими були найпершi
книги? Важко повiрити, що можливi книги без паперу, але такi були. Що
тiльки не використали люди для листа: глину, камiнь, дерево, кору i
листя дерев, шовк, шкiру. Але найбiльшого поширення набули глина,
папiрус, пергамент; на Русi бересту. Звернемося до iсторiï: люди
камяного столiття теж умiли малювати. Який матерiал вони для цього
використовували?
Люди камяного столiття наносили своï малюнки на скелi в печерах,
зображаючи переважно сцени полювання на тварин. Були також книги
гiганти. Одна така базальтова книга знаходиться в Державному Iсторичному
музеï в мiстi Москва, висота ïï досягає 2-х метрiв
i написана вона бiльше 2,5 тис. рокiв назад. Ще одна книга-велетень
розташована на шляху з Iрану до Iраку: ширина ïï 20 м, а
висота 7 м. А зараз наша наука досягла такого рiвня розвитку, що один
учений створив том вiршiв О. С. Пушкiна, який можна прочитати за
допомогою мiкроскопа. Книга в 15 разiв менше макового зернятка.
Жителi Перу Пiвденна Америка знали колiрний знаковий лист. Вони брали
вiтку вiд дерева i привязували рiзноколiрнi нитки: чорний колiр позначав
смерть, бiлий мир, червоний — вiйну. Вузлики означали одиницi,
десятки, сотнi. Колiрнi знаки дiйшли i до нашого часу. Спробуємо
пригадати, де ми можемо з ними зустрiтися? Це кольори прапорiв, морська
азбука, колiрнi сигнали на залiзничнiй дорозi, дорожнi знаки тощо. А
стародавнi народи Ассiрiï i Вавiлона писали на глиняних плитках,
букви виходили як клини або трикутнички, тому писемнiсть називалася
клинопис. Зберiгалися такi плитки в деревяних ящиках.
У Єгиптi на болотистих берегах Нiлу рiс очерет, його називали
папiрус. Люди навчилися робити матерiал, на якому можна було писати.
Писали загостреною паличкою, мочаючи ïï у фарби. Листя
папiрусу склеювали в стрiчку, яку потiм звивали i згортали в трубочки.
Це були книги-стрiчки.
На змiну папiрусу прийшов пергамент. Виробляли його з шкур ягнят, телят,
ослiв. Всiм був хороший пергамент: зручний, довговiчний,
готується, але дуже вже дорогий: на одну книгу в 700 сторiнок
треба було винищити цiле стадо тварин. Переплети виготовляли з дощок,
обтягнутих шовком, шкiрою, оксамитом. Прикрашали срiблом, золотом,
коштовними камiннями.
На Русi пергаментом користувалися до середини XIV столiття, тiльки
пiзнiше iз Захiдноï Європи на Русь був доставлений папiр.
Давайте пригадаємо, в якiй краïнi вперше був виготовлений
папiр? Папiр вперше був виготовлений в Китаï селяни робили паперову
масу з бамбука i конопель з 5 столiття н. є. Вже в IX столiттi н.
е. китайцi друкували на верстатах книги, коли ще у всьому свiтi люди
роками трудилися, створюючи папiрус i пергамент. Пiд страхом страти
секрет виготовлення паперу зберiгався в Китаï багато столiть.
Переписувалися рукописнi книги при монастирях, в багатих, будинках.
Працювали над книгою декiлька писарiв освiченi i грамотнi люди. Чорнило
теж робили майстри. Ось такий був рецепт: дрiбно стовкти чорнильнi
горiшки i просiяти ïх через сито, потiм полити кислим i прiсним
медом i змiшати з вишневим клеєм, в розчин опустити 12 залiзних
пластинок i поставити судину в тепло. Тричi в день помiшувати, пробувати
i процiджувати.
Колiр чорнила виходив дуже стiйкий, але не чорний, а з коричневим
вiдтiнком, не змiнювався протягом сторiч. Вiкном у зниклий свiт стала
для нас берестяна грамота. Археологи знайшли першi грамоти в Новгородi,
Псковi, Смоленську.
Для того, щоб писати слова, потрiбний був алфавiт. Першою словянською
азбукою була кирилиця. У 1553 роцi по розпорядженню Iвана Грiзного
недалеко вiд Кремля був побудований перший Друкарський двiр, керiвником
Державноï друкарнi був призначений диякон церквi Iван Федоров,
людина обдарований i утворений, в народi про нього говорили умiлець, що
в чужих землях не знайти. Довгими зимовими вечорами вирiзував вiн
витiюватi букви одна красивiше iнший, рiзав дошки для малюнкiв, шрифти з
металу, майстрував друкарський верстат.
1 березня 1564 року Iван Федоров випустив першу книгу Апостол, вона була
надрукована за зразком росiйських лiтописiв з красивою буквицею i
заставками на початку роздiлу. З цього дня веде вiдлiк вiтчизняне
книговидання.
Проти Федорова виступило духiвництво. Декiлька рокiв працював вiн в
Литвi, потiм з сiмєю переïздить до Львова. Створює свою
друкарню, де друкує росiйську граматику i перший друкарський
буквар. Вiн би i далi друкував росiйськi книги, але бiднiсть була
постiйною супутницею першодрукаря. I в 1583 роцi Iван Федоров помер.
Добра слава дорожче за багатство. Вiн помер бiдняком, але навiки
прославив себе i своï книги. У Москвi поставлений памятник
росiйському першодрукаревi.