КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/tvirperekaz_statti_zvidki_vzjalasja_kniga.dhtml

	ТвIр-переказ статтI ЗвIдки взялася книга? Читаючи книгу, ви облетите нашу краïну i всю земну кулю, побуваєте на далеких планетах, зробите подорож в минуле i майбутнє , навчитеся розумiти i любити людей, ïх працю. Нiщо за могутнiстю не може зрiвнятися з книгою, що терпляче чекає на полицi. Протягни руку i книга заговорить про те, що тобi належить дiзнатися. Поторкай гладкий корiнець, i запитай, звiдки узялося друкарське творiння, хто його придумав, чи давно, i якими були найпершi книги? Важко повiрити, що можливi книги без паперу, але такi були. Що тiльки не використали люди для листа: глину, камiнь, дерево, кору i листя дерев, шовк, шкiру. Але найбiльшого поширення набули глина, папiрус, пергамент; на Русi бересту. Звернемося до iсторiï: люди камяного столiття теж умiли малювати. Який матерiал вони для цього використовували?
 Люди камяного столiття наносили своï малюнки на скелi в печерах, зображаючи переважно сцени полювання на тварин. Були також книги гiганти. Одна така базальтова книга знаходиться в Державному Iсторичному музеï в мiстi Москва, висота ïï досягає 2-х метрiв i написана вона бiльше 2,5 тис. рокiв назад. Ще одна книга-велетень розташована на шляху з Iрану до Iраку: ширина ïï 20 м, а висота 7 м. А зараз наша наука досягла такого рiвня розвитку, що один учений створив том вiршiв О. С. Пушкiна, який можна прочитати за допомогою мiкроскопа. Книга в 15 разiв менше макового зернятка.
 Жителi Перу Пiвденна Америка знали колiрний знаковий лист. Вони брали вiтку вiд дерева i привязували рiзноколiрнi нитки: чорний колiр позначав смерть, бiлий мир, червоний — вiйну. Вузлики означали одиницi, десятки, сотнi. Колiрнi знаки дiйшли i до нашого часу. Спробуємо пригадати, де ми можемо з ними зустрiтися? Це кольори прапорiв, морська азбука, колiрнi сигнали на залiзничнiй дорозi, дорожнi знаки тощо. А стародавнi народи Ассiрiï i Вавiлона писали на глиняних плитках, букви виходили як клини або трикутнички, тому писемнiсть називалася клинопис. Зберiгалися такi плитки в деревяних ящиках.
 У Єгиптi на болотистих берегах Нiлу рiс очерет, його називали папiрус. Люди навчилися робити матерiал, на якому можна було писати. Писали загостреною паличкою, мочаючи ïï у фарби. Листя папiрусу склеювали в стрiчку, яку потiм звивали i згортали в трубочки. Це були книги-стрiчки.
 На змiну папiрусу прийшов пергамент. Виробляли його з шкур ягнят, телят, ослiв. Всiм був хороший пергамент: зручний, довговiчний, готується, але дуже вже дорогий: на одну книгу в 700 сторiнок треба було винищити цiле стадо тварин. Переплети виготовляли з дощок, обтягнутих шовком, шкiрою, оксамитом. Прикрашали срiблом, золотом, коштовними камiннями.
 На Русi пергаментом користувалися до середини XIV столiття, тiльки пiзнiше iз Захiдноï Європи на Русь був доставлений папiр. Давайте пригадаємо, в якiй краïнi вперше був виготовлений папiр? Папiр вперше був виготовлений в Китаï селяни робили паперову масу з бамбука i конопель з 5 столiття н. є. Вже в IX столiттi н. е. китайцi друкували на верстатах книги, коли ще у всьому свiтi люди роками трудилися, створюючи папiрус i пергамент. Пiд страхом страти секрет виготовлення паперу зберiгався в Китаï багато столiть.
 Переписувалися рукописнi книги при монастирях, в багатих, будинках. Працювали над книгою декiлька писарiв освiченi i грамотнi люди. Чорнило теж робили майстри. Ось такий був рецепт: дрiбно стовкти чорнильнi горiшки i просiяти ïх через сито, потiм полити кислим i прiсним медом i змiшати з вишневим клеєм, в розчин опустити 12 залiзних пластинок i поставити судину в тепло. Тричi в день помiшувати, пробувати i процiджувати.
 Колiр чорнила виходив дуже стiйкий, але не чорний, а з коричневим вiдтiнком, не змiнювався протягом сторiч. Вiкном у зниклий свiт стала для нас берестяна грамота. Археологи знайшли першi грамоти в Новгородi, Псковi, Смоленську.
 Для того, щоб писати слова, потрiбний був алфавiт. Першою словянською азбукою була кирилиця. У 1553 роцi по розпорядженню Iвана Грiзного недалеко вiд Кремля був побудований перший Друкарський двiр, керiвником Державноï друкарнi був призначений диякон церквi Iван Федоров, людина обдарований i утворений, в народi про нього говорили умiлець, що в чужих землях не знайти. Довгими зимовими вечорами вирiзував вiн витiюватi букви одна красивiше iнший, рiзав дошки для малюнкiв, шрифти з металу, майстрував друкарський верстат.
 1 березня 1564 року Iван Федоров випустив першу книгу Апостол, вона була надрукована за зразком росiйських лiтописiв з красивою буквицею i заставками на початку роздiлу. З цього дня веде вiдлiк вiтчизняне книговидання.
 Проти Федорова виступило духiвництво. Декiлька рокiв працював вiн в Литвi, потiм з сiмєю переïздить до Львова. Створює свою друкарню, де друкує росiйську граматику i перший друкарський буквар. Вiн би i далi друкував росiйськi книги, але бiднiсть була постiйною супутницею першодрукаря. I в 1583 роцi Iван Федоров помер. Добра слава дорожче за багатство. Вiн помер бiдняком, але навiки прославив себе i своï книги. У Москвi поставлений памятник росiйському першодрукаревi.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/tvirperekaz_statti_zvidki_vzjalasja_kniga.dhtml