Доля Оксани — головноï героïнi драми Лесi Украïнки Бояриня
Мiрiам, Кассандра, Тiрца, Мавка… Прекраснi жiночi образи,подарованi нам драматургiєю Лесi Украïнки . У цей ряд слiд
поставити iм'я головноï героïнi драми Бояриня Оксани
Перебiйноï. Цей образ несе в собi не тiльки жiночу вiрнiсть i
кохання , а й вiдповiдальнiсть за украïнську нацiональну справу.
Оксана освiчена, вiльнолюбна дочка козачка. Степану вона говорить:
Не думай, нiби я пуста панянка,
що тiльки має на умi забави та залицяння. Оксана покохала Степана
i думала, що крiм нього ïй нiчого не потрiбно, одружившись, у
родинному колi вона вважала себе найщасливiшою. Та все змiнилося пiсля
переïзду у Московщину. Чужi звичаï, неволя, зневага, тут якась
неволя басурманська: не смiй нi очей пiдняти, нi розмову пiдтримати, нi
за ворота двору ногою ступити. Вона з болем усвiдомлює своє
невiльництво, з болем вириває з серця надiï на заступництво
за скривджених спiввiтчизникiв. Не стає сили в неï перенести
справжнє становище свого чоловiка, який повинен хлопом Стьопкою
себе взивати та руки цiлувати, як невiльник.
Болючих страждань завдає Оксанi не так розлука з батькiвщиною, як
беï дiяльнiсть, беззмiстовне життя. Невипадково згадується
заiржавiла у пiхвах шабля, яка втратила своє призначення. Руки вiд
кровi чистi здаються вкритими iржею, бо нiчого не робили для завоювання
волi i свободи. Героïня чинить суд над собою, вважаючи, що
ïï життя позбавлене сенсу. I з цього часу сили поступово
покидають Оксану, вона не чинить опору хворобi. Усвiдомлення вiдступу
вiд власних принципiв роздирає дiвоче серце. Коли настало
прозрiння, вона побачила боязку душу Степана, його надмiрну обережнiсть
i бездiяльнiсть. Власним приниженням перед царським оточенням вiн
принижував i дружину.
Занадто я жалiла… в тiм i горе… Якби я мала сили не жалiти,
то вирвалась би геть з сiï кормиги i ти б ослободився вiд
iржi… говорить Оксана. Та це, я гадаю, марнi сподiвання. Бо
чоловiк, який дуже дорожив своєю кар'єрою, нiколи б не
покинув службу i не пiшов би за нею.
Тяжко переживає Оксана нацiональне приниження: Зломилася воля,
Украïна лягла пiд ноги Москвi. Вона вiдчуває свою
непотрiбнiсть рiдному краєвi. Кому потрiбне те моє здоров'я,
та й я сама? роздумує зневiрена жiнка,Оксана помирає.
Неможливiсть будь-якоï самостiйноï патрiотичноï дiï
з боку самоï Оксани, а звiдси змертвiння нацiональних коренiв,
гiрке вiдчуття власноï непотрiбностi Украïнi наблизили ранню
смерть героïнi, вважає Олесь Ковальчук. У передсмертних
словах Оксани сплелися нiжна любов до рiдного краю з невимовною тугою,
породженою ïï невiльницьким становищем.
