УТВОРЕННЯ ПАРАЛЕЛЬНИХ ФОРМ МИНУЛОГО ЧАСУ ДIЄСЛIВ УКРАÏНСЬКОÏ МОВИ

Граматики украïнськоï мови, монографiï, науковi розвiдки
подають рiзноаспектний опис дiєслова: i в звязку з iсторiєю
мови, i стосовно структурних та функцiональних його особливостей, i
стосовно акцентуацiï. Дана робота має на метi запропонувати
ще один спосiб опису дiєслiвноï парадигми формальний опис,
здiйснений для Граматичного словника украïнськоï мови. Ми
аналiзуємо графемний запис словоформи, це зумовлено специфiкою
роботи: граматичний словник укладається за допомогою компютера i
подає картину словозмiни слiв украïнськоï мови для
користувачiв, фахiвцiв i нефахiвцiв. Питання теоретичноï граматики,
якi стосуються форми слова, такi, як питання про основу дiєслова,
особливостi дiєслiвних основ i флексiй, словозмiну дiєслiв,
класифiкацiю дiєслiв i наголос, вирiшуються для графемного
варiанта дiєслiвноï словоформи. Отже, аналiз
дiєслiвноï словоформи орiєнтований на компютерне
укладання словника, на це орiєнтованi i методи дослiдження та
опису дiєслiвноï парадигми. Тому опис дещо
вiдрiзняється вiд
Традицiйного, зокрема, всi форми дiєслова виводяться вiд
однiєï основи основи iнфiнiтива (реєстровоï
одиницi словника). У словниковiй статтi поданi всi змiни при
дiєвiдмiнюваннi: змiни в основi iнфiнiтива, особовi i часовi
флексiï, закiнчення наказового способу, схема наголошення, яка
охоплює типи пересувань наголосу для кожноï словоформи. Таким
чином, словник є динамiчним для кожноï словоформи є
своï правила: як утворити ïï з форми iнфiнiтива.
Укладання Граматичного словника передбачає детальну i повну
класифiкацiю дiєслiв, докладний формальний опис способiв творення
всiх особових i часових форм та форм способу вiд вихiдноï, iз
зазначенням всiх змiн в основi, зокрема i акцентуацiйних. Так ми
маємо можливiсть сформулювати певнi правила (закономiрностi) i
виявити певнi невiдповiдностi цим правилам. Таким проблемним питанням,
зокрема, є утворення паралельних форм минулого часу. Реєстр
дiєслiв для компютерного Граматичного словника
украïнськоï мови складає приблизно 40 тис. одиниць,
абсолютна бiльшiсть яких має регулярну словозмiну. Ми маємо
на увазi не тiльки репрезентативнi i регулярнi дiєслова з
флексiями у (-ю), — еш (-єш), — уть (-ють) Чи у (-
ю), — иш (-ïш), — ать (-ять) (Беру-береш-беруть,
ховаю-ховаєш-ховають Чи Строчу-строчиш-строчать, люблю-любиш-
люблять), але й атематичнi дiєслова (Дати, ïсти,
повiсти) i рiзновiдмiнюванi [Вихованець 2004, с. 278] (Смикати
смикаю i смичу, дихати дихаю i дишу), тому що й атематичнi, i
рiзновiдмiнюванi дiєслова описанi в граматиках i зафiксованi в
словниках, i в межах своєï парадигми регулярнi.
Дiєслова, парадигми яких мають лише окремi паралельнi форми
(наказового способу: Накресли i накресль, закiнчи i закiнч; i
минулого часу: Змокнути змок i змокнув, стихнути стих i стихнув)
не можна вважати регулярними, тому що в граматиках немає опису,
зокрема формального, закономiрностей творення таких форм: чому однi
дiєслова мають паралельнi форми, а iншi нi? Наприклад, Змокнути
змок i змокнув, але Тюкнути тюкнув I Крикнути крикнув?
Немає також послiдовностi у словниках у поданнi паралельних чи
однозначних форм минулого часу для таких дiєслiв, пор.: Вянути,
— ну, -неш, Нак. (не) вЯнь I Завянути,
— ну, — неш, Мин. -Яв, -яла I -Янув,
— янула, Нак. -Янь [Орфографiчний словник 1999].
Таким чином, постає питання повноï i конкретноï
парадигми дiєслiвноï словоформи, входження в повну парадигму
певних дiєслiв опозицiï суфiксальна-безсуфiксна форма
минулого часу, а з нього випливає питання вiдновлення такоï
опозицiï, вiдновлення повноï парадигми дiєслiвноï
словоформи.
Серед закономiрностей творення дiєслiвних форм граматисти подають
таку: форми минулого часу утворюються вiд основи iнфiнiтива
[Булаховський 1977, Вихованець 2004, Жовтобрюх 1972, Тараненко 2003],
але у дiєслiв з повною основою (Тягнути) iсторично не було
основи на -ну — (форма Тягти Давнiша), суфiкс -н-В
теперiшньому часi зберiгається пiзнiше у варiантi -ну — I
в iнфiнiтивi. Це питання розглянуте, наприклад, в Iсторiï
украïнськоï мови (Морфологiя) [Бевзенко 1978, c. 239]. У працi
хронологiчно давнiшими названi дiєслова саме з давнiм суфiксом -ну-
, — не — В теперiшньому часi (Тяти, почати), а
дiєслова з -ну — В iнфiнiтивi (Пригнути, стрибнути)
iсторично пiзнiшими, у яких, за припущенням авторiв, суфiкс теперiшнього
часу зберiгся в минулому. Тодi тенденцiю збереження суфiкса теперiшнього
часу у формах минулого можна вважати такою, що дiяла постiйно (див. далi
про зафiксованi у сучасних словниках паралельнi форми вiд дiєслiв
без -ну-). В будь-якому разi, можна було би припустити, що i в
минулому часi вiн повинен зберiгатися, як залишковий елемент
iсторичноï основи i паралельно з ним повинен вживатися нульовий вiд
усiченоï основи. Форми минулого часу вiд усiченоï основи
творяться за аналогiєю до iнших дiєслiв з нульовим
тематичним суфiксом (Бiгти). Розглянемо тепер дiєслова з
неусiченою основою (Хрипнути хрип/хрипнув, хрипни; блiднути
Блiд/блiднув, блiдни). Серед 2,5 тис. дiєслiв на -ну
— Приблизно 300 тих, паралельнi форми минулого часу яких
зафiксованi в словниках (Звикнути, шерхнути, брезкнути I т. д.).
Але цi форми не зазначенi послiдовно для всiх дiєслiв (наприклад,
з коренем -сох-) i це становить проблему i для лiнгвiстiв, i для
нелiнгвiстiв: якщо дiєслово має паралельнi форми, то чи
можна вважати всi спiльнокореневi дiєслова такими, що теж мають
паралелiзм форм минулого часу? Ми дотримуємося формального пiдходу
до опису дiєслiвних парадигм i прагнемо до унiфiкацiï форм у
межах флективного набору, тому хотiлося би припустити, що так,
спiльнокореневi дiєслова мають той самий паралелiзм форм минулого
часу, i це фiксується в словниках для деяких дiєслiв, про
якi ми скажемо далi.
Стосовно закономiрностей утворення паралельних форм минулого часу у
дiєслiв на -ну-, То вивести чiтке правило важко. Найчастiше
граматики не дають пояснення iснування паралельних форм, тiльки
констатують факт [Безпояско 1980, Булаховський 1977, Вихованець 2004,
Жовтобрюх 1972]. Але, наприклад, у пiдручнику Курс сучасноï
украïнськоï мови М. А. Жовтобрюха i Б. М. Кулика [Жовтобрюх
1972], є спроба цю закономiрнiсть встановити як певну залежнiсть
вiд наголосу: ненаголошений суфiкс -ну — Iнфiнiтивноï основи
в минулому часi може зникати… вiд бiльшостi таких основ можливi
паралельнi форми…, коли наголос падає на суфiкс -ну-, то у
всiх формах минулого часу цей суфiкс зберiгається [Жовтобрюх 1972,
c. 337].
У всiх граматиках вказується, що форми минулого часу утворюються
вiд основи iнфiнiтива, тобто всi дiєслова на -ну- Формально
повиннi мати цей суфiкс у всiх формах минулого часу. Можемо припустити,
що безсуфiкснi форми минулого часу мають тiльки тi дiєслова, у
яких є двiйник дiєслово з тим самим коренем i усiченою
основою: Тягнути тягти, Сягнути сягти, Одягнути одягти
I т. д. На користь такоï думки можемо навести приклади
дiєслiв, зафiксованих у Орфографiчному словнику
украïнськоï мови: Заклякнути/заклякти, зшерхнути/зашерхти,
меркнути/меркти, мокнути/мокти, I названi вище. Можемо додати до цих
пар iще приклади, серед яких дiєслово з нульовим тематичним
суфiксом зафiксоване в
11-томному Тлумачному словнику сучасноï украïнськоï мови:
Закоцюбнути/Закоцюбти [СУМ 1970-1980, Т. 3, c.
162], Пропахнути/Пропахти [СУМ 1970-1980, Т. 8, c. 251],
Загрузнути/Загрузти [СУМ 1970-1980, Т. 3, c. 96]. Причому
у [СУМ 1970-1980] поданi подвiйнi форми для обох дiєслiв
Загрузнути/Загрузти
(Загруз/Загрузнув) i непаралельнi для обох
дiєслiв Закоцюбнути/Закоцюбти (Закоцюб,
— ла, — ло, -Ли). Так само непаралельнi, одиничнi
форми подано у [3, Т. 3, с. 150] для дiєслiв
Заклякнути/Заклякти (Закляк, — ла, —
ло, -Ли). Але Орфоепiчний словник украïнськоï мови
[Орфоепiчний словник 2001-2003, Т. 1, c. 497] подає для цих самих
дiєслiв (Заклякнути/Заклякти) подвiйнi форми:
Закляк/Заклякнув, заклякла/Заклякнула,
заклякло/Заклякнуло, заклякли/Заклякнули. На
заперечення думки про те, що тiльки дiєслова-двiйники з -ну- I -0-
Суфiксами можуть мати паралельнi форми наказового способу наведемо iншi
приклади: Тиснути тис/Тиснув, Дохнути
дох/Дохнув, але не *тисти I не *дохти,
хоча гiпотетично такi форми можливi, якщо мiркувати за тiєю ж
логiкою, запропонованою в граматиках (утворення форм минулого часу вiд
основи iнфiнiтива). Ми не звертаємося до семантичних ознак слiв
при описi, але для iнтерпретацiï можемо використати деякi
семантичнi ознаки, особливо тому, що автори розвiдок чи пiдручникiв
використовували в основному цей критерiй. У [Жовтобрюх 1972] говориться
про те, що дiєслова iз семантикою однократноï дiï не
мають паралельних форм (наприклад, Крикнути, тьохнути,
Блиснути I т. д.). Тобто, можна припустити, що дiєслова з
iншою семантикою, скажiмо, закiнченоï чи незакiнченоï
дiï, можуть мати паралельнi форми минулого часу. Наведемо приклади
на пiдтвердження цього: Заклякнути-
закляк/Заклякнув, Загуснути-
загус/Загуснув, зависнути завис/Зависнув. Але,
звертаючись до попередньоï гiпотези, ми повиннi були б визнати, що
дiєслова Загуснути I Зависнути Не мають паралельних
форм, бо слова *Загусти I *Зависти Не зафiксованi в
словнику [Орфографiчний словник 1999, Орфоепiчний словник 2001-2003],
ïх не iснує. Проте ми можемо визнати, що *Загусти I
*Зависти Можна розглядати як потенцiйнi i як релевантнi, такi, що
виправдовують iснування подвiйних форм у Загуснути I
Зависнути. Тобто, дiєслова закiнченоï дiï,
доконаного виду на -ну- Можуть мати подвiйнi форми минулого часу. Чи
всi? Вибрати з реєстру слова за двома ознаками (суфiкс -ну —
I доконаний вид) буде, на жаль, недостатньо з майже 2,3 тис.
дiєслiв доконаного виду на -Ну — Тiльки приблизно 200 мають
паралельнi форми. Всi iншi, як виявилося слова з семантикою
однократноï дiï. Тут без семантичного критерiю обiйтись
неможливо. Можна було би припустити, що дiєслово, у якому
ненаголошене -ну — Стоïть пiсля приголосного, має
паралельнi форми. Але це не так, такi дiєслова як Крикнути
I Тьохнути Iлюструють неправильнiсть припущення. Тобто,
можемо пiдсумувати, що дiєслова з семантикою закiнченоï
неоднократноï дiï з ненаголошеним -ну — Мають паралельнi
форми минулого часу. Тодi треба визнати iснування у таких дiєслiв
потенцiйних релевантних форм з усiченою основою *загусти,
*зависти, *засмагти. Те саме стосується
дiєслiв зi значенням незакiнченоï неоднократноï
дiï: таких слiв в реєстрi всього 95 i з них 50 з паралельними
формами: (Холонути, линути, липнути, киснути, Дохнути, тиснути
I т. д.). Щоб обґрунтувати iснування паралельних форм у цих
дiєслiв, треба визнати iснування потенцiйних форм, таких як
*дохти, *тисти.
Повертаючись до безсуфiксних (з усiченою основою) дiєслiв, якi
мають -н — (-ну-) В особових формах теперiшнього часу, можемо
сказати, що всi вони повиннi б мати паралельнi форми минулого часу. Ми
виходимо з прагнення унiфiкувати дiєслiвне формотворення: таким
чином ми можемо встановити певну закономiрнiсть в утвореннi паралельних
форм минулого часу дiєслiв i з усiченими, i з повними основами.
Тодi зазначенi в орфографiчному та орфоепiчному словнику форми Закляк
I Заклякнув Вiд Заклякти свiдчення дiï закону
аналогiï i виняток з правила, одного з найбiльш загальних правил,
яке постулюється в усiх граматиках: утворення форм минулого часу
вiд основи iнфiнiтива (Тягти тяг, тягла, тягнути тяг/тягнув,
тягла/тягнула). I таким чином, ми подаємо у Граматичному
словнику зазначенi у рiзних словниках подвiйнi форми для дiєслiв з
усiченою основою: Загрузти (Загруз/Загрузнув,
загрузла/Загрузнула, загрузло/Загрузнуло,
загрузли/Загрузнули), Заклякти
(закляк/Заклякнув, заклякла/Заклякнула,
заклякло/Заклякнуло, заклякли/Заклякнули).
Необхiднiсть подати всi словоформи до кожноï реєстровоï
одиницi в Граматичному словнику словозмiни ставить перед укладачами
проблему нормалiзацiï (чи кодифiкацiï) дiєслiвних форм
(в першу чергу минулого часу i наказового способу), спонукає до
вирiшення цiєï проблеми. Ми не можемо подати потенцiйнi
(гiпотетичнi, домислюванi) форми, тому що це перенаситить
iнформацiєю словник, але намагаємося охопити всi випадки,
коли неочевидно, яка з можливостей, наданих системою словозмiни для
утворення потенцiйноï форми, є найбiльш природною [Зализняк
1977, с.7]. Тобто, ми узагальнюємо цi два випадки утворення
паралельних форм минулого часу, i стверджуємо, що у дiєслiв
з семантикою неоднократноï дiï, з ненаголошеним суфiксом -ну
— I з нульовим суфiксом (з -н — В формах теперiшнього часу)
можливе iснування паралельних форм минулого часу (з -ну — I з -0-
). Таким чином, ми цiлком згоджуємося з тим, що суфiкс -ну-
зникає у дiєслiв зi значенням неоднократноï дiï,
як i з тим, що суфiкс -ну — Може зникати тiльки якщо вiн
ненаголошений [Жовтобрюх 1972].
Ми не змогли знайти суто формального критерiю визначення i вiдбору таких
дiєслiв, нам довелося звертатися до дiєслiвноï
семантики. Без звертання до семантики ми не зможемо подати важливi
граматичнi особливостi дiєслiвноï словозмiни. Але семантичнi
ознаки можна задати, приписати слову так само, як i формально-
граматичнi. Лiнгвiст приписує семантичнi ознаки вручну, але потiм
на них можна спиратися при компютерному аналiзi. Це означає, що
для пояснення закономiрностей утворення паралельних форм минулого часу
всi дiєслова на -ну — I однокореневi безсуфiкснi з -н
— В теперiшньому часi потребують спецiального Маркування,
спецiальноï позначки: неоднократна дiя в компютерному Граматичному
словнику украïнськоï мови.
Юлiя Романюк