Дитячий епос

Поширений у дитячому середовищi жанр з великою мiрою iмпровiзацiï
страшилки. Якщо не враховувати казок (якi перейшли у дитячу творчiсть iз
загальноï народноï словесностi, i не є власне дитячим
фольклором, бо ïх розповiдають дiтям дорослi), страшилки
єдиний жанр дитячого епосу. Страшилки короткi розповiдi про
страшнi неймовiрнi подiï з рисами мiстики та фантастики, якi
розповiдають дiти ровесникам, щоб викликати в них страх. У страшилках
збережено основнi риси епiчних жанрiв. Оповiдь, як правило, ведеться вiд
третьоï особи, розгортається простий сюжет з усiма його
компонентами (подекуди кульмiнацiя збiгається з розв´язкою).
Найпоширенiша тема загадкова смерть чи вбивство, спричиненi або
викликанi незвичайними обставинами чи речами, якi пагубно впливають на
людське життя. Основне в характерi страшилок таємничiсть, яка
створюється передусiм елементами пейзажу (в чорному-чорному лiсi
був чорний-чорний дiм) i описом надприродних явищ (наприклад, дiють
тiльки руки в рукавицях, але не видно самоï особи). Ефект переляку
досягається не лише за допомогою незвичайного, мiстичного змiсту,
але й формальними чинниками: повторами, ретардацiями i т. п. Атмосфера
нагнiтається шляхом використання вiдповiдних епiтетiв. У
кольористицi переважають чорний i червоний кольори смертi та кровi; в
також вживаються iншi означення темна кiмната, отруйна ïжа,
страшний чоловiк. Подiï драматизуються екзотичними елементами
побуту (карета з кучером, незвичайний iнтер´єр, одяг).
Дитячою уявою на основi певного життєвого досвiду (почуте вiд
дорослих, побачене в реальностi чи снi) створюються рiзноманiтнi сюжети
i картини жахiв, де, крiм людей, (якi, як правило, виступають жертвами),
дiють вигаданi iстоти. Не обходиться без згадок про магiчнi дiï чи
об´єкти (ворожiння, чаклування, заклинання; зачарованi люди,
магiчнi предмети i т. п.). За своïм змiстом i впливом на слухача
страшилки найбiльше подiбнi до бувальщин, в яких розповiдаються
подiï, пов´язанi з впливом нечистоï сили, незвичайнi
обставини життя. Спорiднює цi два жанри i установка на
достовiрнiсть розказуваних подiй: завжди наголошується, що це було
насправдi. Також є спiльнi риси з казковим епосом, замовляннями,
ворожiннями, прокляттями та iншими жанрами. Страшилки синтезували багато
елементiв дитячоï вигадки, уяви i фантазiï. Крiзь призму
дитячоï свiдомостi i психологiï простежуються елементи
сприймання свiту первiсною людиною, яка, не розумiючи багатьох явищ i не
маючи змоги ïх пояснити, створювала вiдповiднi мiфи, табу та iн. Не
зважаючи на поширення жанру серед дiтей, вiн чи не найменше дослiджений
у фольклористицi, хоч мiг би викликати зацiкавлення i у психологiï,
медицинi (зокрема психiатрiï) та iн.