Будинок, де розбиваються серця — сама сумна з п'єс Шоу

Дiя драми вiдбувається пiд час першоï свiтовоï вiйни.
Подiï розвиваються в будинку, що належить колишньому шкiперовi
Шотоверу й побудованому на зразок стародавнього корабля. В основi сюжету
— iсторiя одруження, що не вiдбулося, дiлка Менгена на Элли, дочки
невдахи, природженого борця за волю. Будинок Шотовера не теперiшнiй
корабель, i все в цьому будинку обертається несправжнiм:
несправжнiм виявляється й любов. Капiталiсти причиняються
божевiльними, шляхетнi й самовiдданi люди приховують свою шляхетнiсть,
зломщики виявляються несправжнiми злодiями, романтики — досить
практичними й приземленими людьми. Серця в несправжньому будинку теж
розбиваються не по невартому
Читаючу п'єсу не дивується, коли один з ïï
героïв заявляє: Англiя це або будинок божевiльних?, У
п'єсi парадоксально все з початку й до кiнця. Парадоксальнi думки,
якi висловлюють ïï персонажi вдиалогах.
П'єса пронизана символiкою, що допомагає глибше
Зрозумiти змiст, вкладений автором в образи. Нова манера Шоу, основи
якоï були закладенi в Будинку, де розбиваються серця, не послабила
його реалiстичних узагальнень. Навпроти, письменник явно шукав усе
бiльше ефективних шляхiв вираження своïх думок, якi ставали на
цьому новому етапi не менш, а, може бути, бiльше складними й
суперечливими, чим у довоєнний перiод його лiтературноï
дiяльностi
Будинок, де розбиваються серця — одна iз кращих, найбiльш
поетичних п'єс Шоу. У творчiй бiографiï Шоу п'єса
займає особливе мiсце. Нею вiдкривається перiод
дiяльностi драматурга, що звичайно називають другою епохою його
творчостi. Настання цiєï епохи було результатом великих
свiтових потрясiнь. Вiйна 1914р. дуже вплинула на Шоу. У передмовi до
п'єси автор розвиває думку про непоправну зiпсованiсть
миру й людини. Це сумний стан людства драматург розглядає як
результат свiтовоï вiйни. Основною темою п'єси, як
пояснює драматург, повинна була стати трагедiя
культурноï дозвiльноï Європи перед вiйною.
Злочин англiйськоï iнтелiгенцiï, вiдповiдно до твердження
Шоу, полягало в тiм, що, замкнувши у своєму тiсному
вiдособленому мирке, вона надала всю область життєвоï
практики в розпорядження безпринципних хижакiв i неосвiчених дiлкiв.
У результатi вiдбувся розрив культури й життя. Пiдзаголовок
п'єси — Фантазiï в росiйському стилi на англiйськi
теми — пояснений Шоу в передмовi, написанiй в 1919р. У ньому
вiн називає найбiльшими майстрами в зображеннi
iнтелiгенцiï Л. Толстого (Плоди освiти) i Чехова (п'єси).
Великий шанувальник Шекспiра, Б. Шоу бачив необхiднiсть у
перетвореннi театру нового часу:
Основна думка драматурга — П'єси створюють театр, а не театр
створює п'єси, уважав, що основа нового театру — це
насамперед Ибсен, Метерлинк i Чехов
Хворе значення в новiй драмi, на думку Б. Шоу, повиннi займати ремарки,
що мiстять iнформацiю про час доби, обстановцi, полiтичноï й
суспiльноï ситуацiï, манерах, зовнiшностi й iнтонацiï
акторiв
З'являється особливий жанр драми-дискусiï, присвячений опису
й дослiдженню його [суспiльства] романтичних iлюзiй i боротьбi окремих
особистостей iз цими iлюзiями. Так у драмi Будинок, де розбиваються
серця (1913-1917) зображенi гарнi й милi сластолюбцi, що створили для
себе нiшу, у якiй не терпiли нiчого, крiм порожнечi
Драма одержала свою назву, по-перше, через використання дискусiйного
прийому доведення iдеï до абсурду; по-друге, через дiю, що
розвертається в суперечках. У названiй драмi розчарованi, самотнi
героï розмовляють i сперечаються, але ïхнього судження про
життя виявляють безсилля, гiркота, вiдсутнiсть iдеалiв i мет
Iнтелектуальна драма-дискусiя вiдрiзняється узагальнено-художньою
формою, тому що зображення життя у формi самого життя затемнює
фiлософський змiст дискусiï й не пiдходить для iнтелектуальноï
драми. Цим обумовлене використання символiки в драмi (образ дому-
корабля, населеного людьми з розбитими серцями, у яких хаос у думках, i
в почуттях i в розмовах), фiлософському iносказанню, фантастицi,
парадоксальним гротескним ситуацiям