Бенедикт i Беатрiче — характеристика лiтературного героя

Бенедикт i Беатрiче центральнi персонажi комедiï У. Шекспiра Багато
галасу з нiчого (1599-1600), iменованi також синьйор Фехтувальник i
синьйора Шпилька. Пiсля доблесноï перемоги в Мессiнi
з'являється молодий знатний падуанец Б. разом зi своïм другом
флорентiйцiйцiв Клавдiя. Б. вiдзначився на вiйнi, принц цiнує його
випробувану смiливiсть i незаперечною чесностi розум. Весела вдача,
галантнiсть, незлiченнi гiдностi не заважають йому залишатися
жiнконенависником. Герой впевнений, що нiхто i нiколи не зможе завоювати
його серце, бо вiн зважиться пов'язати свою долю тiльки з самою багатою,
розумною, красивою, лагiдноï i знатноï дiвчиною. При цьому
вона повинна приємно розмовляти i бути хорошою музиканткою. Але
оскiльки таких у природi зовсiм немає, то вiн вирiшує
назавжди залишитися холостяком. Серед тих, хто зустрiчає молодих
офiцерiв, знаходиться i племiнниця губернатора, жвава на мову i розумна
Беатрiче. Свою пристрасть до розiграшiв i словесним перепалок вона
пояснює тим, що в небi танцювала зiрка, коли вона з'явилася на
свiт. Вимогливiсть Беатрiче до майбутнього обранця теж висока: у ньому
повиннi поєднуватися пристраснiсть юнаки i досвiдченiсть чоловiки.
Мiж Бенедиктом i Беатрiче постiйно виникають словеснi перепалки; варто
ïм лише зiйтися, як розгорається жартiвлива вiйна . Але,
бачачи, як ця пара пiдходить один одному, принц i губернатор змовляються
з'єднати пристрасних сперечальникiв. Бенедикта переконують, що
Беатрiче таємно любить його, те ж саме вселяють i Беатрiче,
викликаючи в обох справжнє почуття. Мiж тим Клавдiя закоханий в
дочку губернатора Геро, i скоро повинна вiдбутися заручини. Але злий i
не терпить загальноï атмосфери доброзичливостi зведений брат принца
хоче перешкодити заручини i влаштовує так, що Геро несправедливо
звинувачують в невiрностi. Нещастя, що трапилося з Геро, вiдразу
змушує Бенедикта i Беатрiче об'єднати зусилля, з тим щоб
врятувати честь Геро, i це ïм цiлком вдається. Бенедикт
вiдмовляється вiд своєï клятви не одружуватися,
оскiльки людина — iстота непостiйне, i всi якостi, якi вiн хотiв
би бачити у своïй обраницi, вiн знаходить у Беатрiче.
Iсторiя цих персонажiв органiчно приєднана Шекспiром до
основноï фабулi, взятiй у Баiделло i Арiосто. Характери Бенедикта i
Беатрiче вiдтiняють похмуру iсторiю оббреханих Геро, дозволяючи побачити
в життi i свiтлий початок. Блискуче змагання персонажiв навiяно дуеллю
дотепностi двох закоханих, описаних у Б. Кастiльоне в книзi Придворний,
яку Шекспiр, безумовно, знав. Ця ситуацiя повторена в Приборканнi
норовливоï i в Безплiдних зусиллях любовi, де Бiрон i Марiя є
попередниками Бенедикта i Беатрiче. Сильна, вимоглива натура Беатрiче
спорiднена Порцiï з Венецiанського купця.