Байки i життєпис Езопа

За переказами фрiгiйський раб, Жартiвник i мудрець Езоп жив у VI ве-ке до н. е.. Але чи iснував вiн насправдi, невiдомо. Йому приписувався твiр безлiчi байок не тiльки найдавнiшого, але й бiльш пiзнього походження. У всякому разi, Езопа завжди вважали одним з перших авторiв, яких повинен старанно вивчити кожен школяр. У близького за часом комедiографа Аристофана можна знайти реплiку: Ти невiглас i ледар, навiть Езопа не вивчив. У старовинних рукописних збiрниках до давньогрецьких байок додавалися ще творiння римського байкаря Федра (I ст. Н. Е..) I легендарне життєпис Езопа-короткi анекдотичнi розповiдi, висхiднi до настiльки ж стародавнiм фольклорними джерелами, що й самi байки. Байки викладенi прозою, гранично лаконiчнi i мiстять в зернi хрестоматiйнi сюжети поетiв-байкарiв нового часу — вiд Жана Лафонтена до I. А. Крилова.
Ось, наприклад, Одна з найвiдомiших байок — Лисиця i виноград в передачi Езопа: Голодна лисиця побачила виноградну лозу зi звисаючими гронами i хотiла до них добратися, та не змогла, i, йдучи геть, сказала сама собi: Вони ще зеленi! Так i у людей iншi не можуть домогтися успiху з причини того, що сил немає, а звинувачують у цьому обставини . У Росiï байки Езопа спочатку побутували в рукописних збiрниках, витiснених пiзнiше друкованими. Старший з росiйських перекладiв Притчi, йди баснословием Езопа Фрiгiï виконаний в Москвi, в 1607 роцi грецьких i польських слiв Перевiдники Федором Гозвiнскiм. У друкованому виглядi байки Езопа вперше з'явилися за Петра I в збiрнику 1700 Притчi Есопови латинською та росiйською мовою, куди перекладач I. Копiєвський включив сукупно ж Лайка Жаб i Мишей, Гомером давнiше описана. Пiзнiше отримали поширення Езопови байки (1747) в перекладi з французькоï, з примiтками чисто педагогiчного характеру i питаннями до дегям разом з неоновi житiєм. Байки i життєпис Езопа потрапляли до росiйським читачам пiсля багатьох обробок у прикрашеному виглядi. Перекладачi, вiдштовхуючись вiд французьких виробiв, у навчально- виховних цiлях намагалися посилити повчання. У заголовку одного зi збiрок йдеться, що вмiщенi в ньому байки мiстять приємне мораль, що вселяє дiтям лагiднiсть, покiрнiсть, людинолюбство i взагалi всi чесноти, до яких вони повиннi звикати з самого дитинства.
Пристрасть до алегорiй — Характерна особливiсть лiтератури i мистецтва. На частку байок в цей перiод випадає винятковий успiх. Поети-байкарi зверталися до читачiв рiзного вiку. Мало не всi вiдомi росiйськi поети того часу перелагались в вiршi сюжети Езопа. З попередникiв Крилова — Кантемир, Тредiаковський, Сумароков, Хемнiцер, Iзмайлов, Дмитрiєв. Тому iсторiя Езопа в Росiï невiддiльна вiд байок жанру в поезiï. На iм'я легендарного слагателя байок иносказательную мова стали називати езоповою мовою.
Перекладали Езопа i Л. Н. Толстой, Щоб краще збагнути зразок лаконiзму, вивчив давньогрецьку та переказував справжнi тексти байок, домагаючись граничноï ясностi. Мораль у формi окремого вiд сюжету, додаткового пояснення сенсу обурювала безпосереднє художнє почуття Толстого. Перекладаючи байки Езопа, — зiзнавався вiн, — я, хоч i з жалем, випустив всi закiнчують повчання. Але, випускаючи повчання, вiн дбайливо зберiгав його змiст . Байки Езопа перетворювалися пiд пером Толстого у виразнi короткi оповiдання для росiйських селянських дiтей.