Микола Джеря

М икола Джеря духовно вiльна особистiсть, талановитий, усебiчно
обдарований парубок, умiє читати, має прекрасний голос,
грає на скрип цi, малює. Але крiпак вiд народження i мусить
вiдробляти панщ ину, тер пiти утиски та наругу пана й осавули. Джеря
волелюбна натура, прав дошукач, який прагне свободи й не може
примиритися з несправедли вiстю. Конфлiкт мiж внутрiш нiми душевними
прагненнями й пориван нями та зовнiшнiми обставинами особливо гостро
постає пiсля одру ження з безталанною наймичкою-си- ротою
Нимидорою (Минодорою). Ми кола раз по раз замислюється над тим,
чому має працювати не на себе, а на чужих багатющих людей, i на
магається протистояти панськiй сва волi: намовляє селян не
виходити на згiннi днi, чинить опiр осавулi. Конфлiкт
загострюється. Пан, знаю чи про бунтарську вдачу Д ж ерi,
вирiшує вiддати його в рекрути. Ра зом з пятьма односельцями
Микола подається в мандри, лишаючи стару неньку, дружину та
дитину. 603 Опис майже чвертьстолiтнього мандрування головного героя
дає можливiсть письменниковi вiдтвори ти життя крiпакiв, бурлакiв-за-
робiтчан, пореформених селян протя гом тривалого часу. Вербiвцi, як i ти
сячi iнших крiпакiв, поневiряються по сахарнях, мандрують до Б еса
рабiï, наймитують на рибних промис лах Днiстровського лиману. Пан
Бжозовський усi цi роки переслiдує втiкачiв, щоб повернути ïх
та помсти- тися за наругу. Та надходить опо вiстка про визволення селян
од пан щини*, i Джеря повертається до рiдноï Вербiвки,
старий, сивий, але смiливий i гордовитий. Вiн так i не зазнав щастя,
прагнучи волi, утратив матiр i дружину, призвичаïвся зали вати горе
в шинку. Марно пере горiло й перетлiло моє життя, го ворить вiн, i
тепер зостався тiльки попiл…*. Проте бунтарський дух бе ре гору, i
старий Джеря знову шукає правди, бореться з новим злом, що постало
пiсля скасування крiпацтва. Майстер широких узагальнень, Iван Нечуй-
Левицький, подаючи iс торiю поневiрянь селянина-втiкача, створює
своєрiдну енциклопедiю крiпосницькоï системи*. Повiсть,
написана 1876 року, має яскраву ан тикрiпосницьку спрямованiсть.
Зма лювавши покрiпачену Украïну, пись менник висвiтлює ряд
гострих соцiальних проблем пореформеноï УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРА
ТУРА______ _____ доби. Найстрашнiшою бiдою селян лишаються беззем елля
та злиднi Пан надiляє колиш нiх крiпакiв неро- дючим Грунтом,
вiдбирає лiс, у якому споконвiку були садки та пасiки вербiвцiв.
Те саме вiдбувається й по iнших селах. Громада намагається
обстоювати свою правоту перед миро вим посередником, Д ж ерю , як бунта
ря, саджають у тюрму на висiдку. От тобi й воля!.. I нащ о було повер
татися у цей проклятий край! Будь вiн тричi проклят од Бога i од лю дей!
говорить старий бурлака. Розвязка повiстi оптимiстична: повiрочна
комiсiя, розiбравши дi ло вербiвських селян, наказує на дiлити
ïх кращою землею, повернути ïм садки; багатого волосного
голову, що кривдив селян, переобрано. Жит тя триває.
Закiнчується повiсть ма льовничою, майже iдилiчною карти ною:
Джеря, сидячи на пасiцi, роз повiдає онукам про далекий край, про
Чорне море, про лиман, а дiтла хи уважно слухають розповiдь, мов якусь
предивну казку. Можливо, у ïхнiх душах проростуть волелюбнi духовнi
паростки, посiянi старим Джерею.