Байки i життєпис Езопа

За переказами фрiгiйський раб, Жартiвник i мудрець Езоп жив у VI ве-ке
до н. е.. Але чи iснував вiн насправдi, невiдомо. Йому приписувався твiр
безлiчi байок не тiльки найдавнiшого, але й бiльш пiзнього походження. У
всякому разi, Езопа завжди вважали одним з перших авторiв, яких повинен
старанно вивчити кожен школяр. У близького за часом комедiографа
Аристофана можна знайти реплiку: Ти невiглас i ледар, навiть Езопа не
вивчив. У старовинних рукописних збiрниках до давньогрецьких байок
додавалися ще творiння римського байкаря Федра (I ст. Н. Е..) I
легендарне життєпис Езопа-короткi анекдотичнi розповiдi, висхiднi
до настiльки ж стародавнiм фольклорними джерелами, що й самi байки.
Байки викладенi прозою, гранично лаконiчнi i мiстять в зернi
хрестоматiйнi сюжети поетiв-байкарiв нового часу — вiд Жана
Лафонтена до I. А. Крилова.
Ось, наприклад, Одна з найвiдомiших байок — Лисиця i виноград в
передачi Езопа: Голодна лисиця побачила виноградну лозу зi звисаючими
гронами i хотiла до них добратися, та не змогла, i, йдучи геть, сказала
сама собi: Вони ще зеленi! Так i у людей iншi не можуть домогтися успiху
з причини того, що сил немає, а звинувачують у цьому обставини . У
Росiï байки Езопа спочатку побутували в рукописних збiрниках,
витiснених пiзнiше друкованими. Старший з росiйських перекладiв Притчi,
йди баснословием Езопа Фрiгiï виконаний в Москвi, в 1607 роцi
грецьких i польських слiв Перевiдники Федором Гозвiнскiм. У друкованому
виглядi байки Езопа вперше з'явилися за Петра I в збiрнику 1700 Притчi
Есопови латинською та росiйською мовою, куди перекладач I.
Копiєвський включив сукупно ж Лайка Жаб i Мишей, Гомером давнiше
описана. Пiзнiше отримали поширення Езопови байки (1747) в перекладi з
французькоï, з примiтками чисто педагогiчного характеру i питаннями
до дегям разом з неоновi житiєм. Байки i життєпис Езопа
потрапляли до росiйським читачам пiсля багатьох обробок у прикрашеному
виглядi. Перекладачi, вiдштовхуючись вiд французьких виробiв, у навчально-
виховних цiлях намагалися посилити повчання. У заголовку одного зi
збiрок йдеться, що вмiщенi в ньому байки мiстять приємне мораль,
що вселяє дiтям лагiднiсть, покiрнiсть, людинолюбство i взагалi
всi чесноти, до яких вони повиннi звикати з самого дитинства.
Пристрасть до алегорiй — Характерна особливiсть лiтератури i
мистецтва. На частку байок в цей перiод випадає винятковий успiх.
Поети-байкарi зверталися до читачiв рiзного вiку. Мало не всi вiдомi
росiйськi поети того часу перелагались в вiршi сюжети Езопа. З
попередникiв Крилова — Кантемир, Тредiаковський, Сумароков,
Хемнiцер, Iзмайлов, Дмитрiєв. Тому iсторiя Езопа в Росiï
невiддiльна вiд байок жанру в поезiï. На iм'я легендарного
слагателя байок иносказательную мова стали називати езоповою мовою.
Перекладали Езопа i Л. Н. Толстой, Щоб краще збагнути зразок лаконiзму,
вивчив давньогрецьку та переказував справжнi тексти байок, домагаючись
граничноï ясностi. Мораль у формi окремого вiд сюжету, додаткового
пояснення сенсу обурювала безпосереднє художнє почуття
Толстого. Перекладаючи байки Езопа, — зiзнавався вiн, — я,
хоч i з жалем, випустив всi закiнчують повчання. Але, випускаючи
повчання, вiн дбайливо зберiгав його змiст . Байки Езопа перетворювалися
пiд пером Толстого у виразнi короткi оповiдання для росiйських
селянських дiтей.