Балада про Байду в турецькому полонi

Iснує ряд балад, якi стосуються власне iсторичноï тематики.
До власне iсторичних балад належать тi, в яких оспiвуються епiзоди з
життя конкретних iсторичних осiб. Деякi з них є витвором
народноï фантазiï, iншi мають пiд собою реальну життєву
основу. Це балада про Байду в турецькому полонi, про поєдинок
Нечая з шляхетським загоном, про страту гайдамаками зрадника Сави
Чалого, а також цiлий ряд балад, сюжети яких побудованi на любовних
колiзiях (про Довбуша i Дзвiнку, Марусяка i попадю, Кармалюка i його
зрадливу полюбовницю). Є багато iнших балад, породжених дiйсними
фактами (про Бондарiвну i пана Каньовського, про Лимерiвну, про
отруєння невiрного нареченого Гриця украïнською пiсняркою
Марусею Чурай та iн.). Вони є промiжною ланкою мiж iсторичними i
побутовими сюжетами, бо вирiзняються високим рiвнем узагальнення,
зосереджують основну увагу не на особi (з якою це вiдбулося), а на фактi
чи епiзодi, який сприймається як типове явище тiєï
доби.
У баладi Бондарiвна змальовується непоодинокий випадок з часiв
панування на Украïнi польськоï шляхти. Десятки версiй твору
об´єднанi спiльним сюжетом:
Ой у мiстi Немировi дiвок танець ходить,
Молодая Бондарiвна всiх передом водить.
 Ой приïхав пан Каньовський з великого двору,
Вiн злiз з коня та й до корчми не дбає ґонору.
Ой сказав вiн добридень, ввiйшовши до хати,
Та i взяв вiн Бондарiвну к собi пригортати.
Не дивився пан Каньовський нi на якi люди,
Поцiлував Бондарiвну у самiï губи.
А молода ся дiвчина ще жартiв не знала.
 Замахнула рученькою та по лицi втяла.
За порадою людей вона втiкає додому, а за нею та гайдуки з голими
шаблями. Вони поймали Бондарiвну за бiлую руку i повели Бондарiвну на
велику муку. Пан Каньовський пропонує ïй вибiр:
Чи ти хочеш, Бондарiвно, меду, вина пити.
Або хочеш, Бондарiвно, в сирiй землi гнити.
Дiвчина вибирає смерть, i пан зi злостi вбиває ïï
з лука, а потiм справляє пишний похорон, скликаючи всю шляхетську
знать. Цей сюжет близько спорiднений з сюжетом про нескорену полонянку в
турецькiй неволi.
Типологiчними перегуками з темою продажi дiвчини у турецьку неволю
характеризується ще одна балада бiльш пiзнього перiоду Лимерiвна,
сюжет якоï теж породжений соцiально-побутовою дiйснiстю: стара мати
Лимериха пропила в шинку свою дочку пановi: Пила, пила, стара мати на
меду,
Та й пропила доньку свою молоду.
Та хто ми дасть ґарнець пива, два вина,
Того буде Ґандзуненька молода.
Лимерiвна, протестуючи проти такого приниження, втiкає вiд свого
нового хазяïна, який конем наздоганяє ïï:
Як узяв Лимерiвну на коня,
Та й потащив Лимерiвну по тернах.
Гуляй, гуляй, кониченьку, по терну,
Да рознеси Лимерiвну непевну…
Пiсля такого покарання дiвчина просить дати ïй гострий нiж
повиймати чорний терен з бiлих нiг, але
Не виймала чорний терен з бiлих нiг,
А встромила проти серця гострий нiж.
Ще живу пан везе ïï до мами:
Ой одчиняй, моя тещенько, ворота,
Iде к тобi дочка твоя п´яненька!
У багатьох варiантах Лимерiвна висловлює свою останню волю в дусi
давньоï народноï традицiï, за якою похорон
незамiжньоï дiвчини справлявся як весiлля.
Промiжним мiж Лимерiвною i Бондарiвною твором є балада про
самогубство пiдпоєноï i зведеноï воєводенком
дiвчини Немирiвни, але вона закiнчується покаранням злочинця
воєводенка да й розстрiляли.
Як бачимо, у баладах бiльш пiзнього перiоду вже немає нiчого
мiстичного, надприроднього чи магiчного, ïх напруженiсть i
драматизм витiкає iз незвичайноï, але реальноï
побутовоï ситуацiï, в яку потрапляє центральний герой чи
героïня, i єдиним виходом з якоï часто є смерть.