IВАН ВИШЕНСЬКИЙ Загальна характеристика

Повноï його бiографiï не iснує. Вважають, що Iван
Вишенський народився в ЗО40-х роках XVI ст. в м. Судова Вишня на
Львiвщинi. Вiрогiдно, там здобув початкову освiту. Проживав у Луцьку та
в Острозi. Можливо, як припускає I. Франко, в Острог його запросив
найбiльший iз тогочасних украïнських магнатiв князь Костянтин
Острозький. Потреба в присвятi себе Боговi штовхнула Iвана Вишенського
до того, що в 70-х роках вiн вирiшив решту свого життя пробути в
монастирi на горi Афонi в Грецiï. Це був тогочасний найстрогiший
православний монастир. Проте фанатична вiра Вишенського-монаха не
поступалася його патрiотизмовi. Стан Iвана Вишенського напередоднi
важливого рiшення спасiння душi чи порятунок Украïни добре
передає Iван Франко у поемi Iван Вишенський. Факти свiдчать, що
Iван Вишенський дiйсно збирався покинути Афон i на прохання православних
священикiв з Луцька повернутися в Украïну, про що сповiщав свого
друга, iгумена Манявського Скиту на Прикарпаттi Iова Княгиницького. Але
хвороба чи iншi причини перешкодили це зробити.
Творчiсть Iвана Вишенського тiсно пов'язана з церковним життям. У
церковнiй полемiцi вiн виступив як послiдовний прихильник збереження
давнiх традицiй украïнського православ'я. Серед його послань i
трактатiв особливою силою викривального пафосу вiдзначається
Послання до єпископiв, де автор засуджує церковних владик,
якi виступили iнiцiаторами Берестейськоï унiï. Полемiст
звинувачує ïх у нехтуваннi євангельських заповiдей та
церковних традицiй. Унiя для Iвана Вишенського логiчний наслiдок
моральноï деградацiï церковних iєрархiв, що поставили
користолюбство вище за скарби духовного вдосконалення. Полемiст
дає церковним владикам надзвичайно гострi негативнi
характеристики, застерiгає ïх вiд подальших непродуманих
вчинкiв, закликає до покаяння й виправлення. На Афонi прожив майже
сорок рокiв. Помер Iван Вишенський у 20-х рр. XVII ст, усамiтнившись у
печерi-келiï над Егейським морем.
Творчий доробок Iвана Вишенського кiлькiсно невеликий: Розвiнчання диявола-
свiтодержця, Писання до князя Василя, Порада, Писання до всiх загалом, у
лядськiй землi живущих, Сповiщення коротке про латинську звабу,
Короткословна вiдповiдь Петровi Скарзi, Послання львiвському братству,
Послання Iову Княгиницькому, Ганьба мисленна, Писання до втеклих вiд
православноï вiри єпископiв. Оскiльки Вишенський писав у
рiдний край iз чужини, то бiльшiсть своïх творiв називав посланнями
i писаннями.
Усi полемiчнi твори Iвана Вишенського вражають силою духу,
енергiєю слова та емоцiйною напругою. ïх стиль образний i
яскравий, позначений виразною печаткою авторськоï iндивiдуальностi.