Аналiз роману Iсторiя Тома Джонса, найди
Филдинг вiдкриває своïм романом шлях реалiзму. Вiн сам називав себе творцем нового виду лiтератури i тому звiльняв себе вiд яких- небудь правил i канонiв. Головне завдання цього нового виду — зображення реальноï людини в реал обставинах. Головне письменницьке завдання — це живописати характер, характер реальний, i погоджувати вчинки героя з його хар-ром. Письменниковi слiд умiти пророкувати вчинки людей за тих чи iнших обставин на пiдставi ïхнiй хар-ров. Филдинг начисто вiдмiтає всяке свавiлля письменника. Закон реал листа: завжди триматися в рамках можливого.Филдинг не заперечує, звичайно, романт фантазiй у лiтературi. Вiдсутнiсть ïх збiднило б ïï. Але для них вiдведена особлива сфера в мистецтвi, сфера поэтич мрiï. В етичну й эстетич програму письменника, по Филдингу, ложно входити: 1) людинолюбство, 2) ученiсть,3) досвiд. Филдинг поставив собi ще трохи, необов'язкових для iнших завдань: 1) користуватися прийомом контрасту, 2) замовчувати те, що не можна зобразити досить яскраво, 3) писати сулибкой.
Филдингу однаково далекий i класицизм iз його високою патетикою й барокко з його надмiрними страстями. З винятковим талантом сатирика вiн виводив на сцену суддiв — здирникiв, политий шахраïв, скнар. Филдинг тверезо дивився на мир, не впадаючи в iлюзiï. В 1743 пише Iсторiю Уайльда Великого. Злодiй, шахрай, рецидивiст Джонатан Уайльд на сторiнках повести кидає обвинувачення всьому буржуазному суспiльству
Iсторiя Тома Джонса: найвiдомiший роман Филдинга. Сюжет побудований на старожитнiй темi: халепах двох героïв. Два люблячi серця не можуть з'єднатися. Ïм заважають i злi люди, i обставини, i власнi промахи й помилки. Героï роману Том Джонс i Софiя Вестерн, вихованi на лонi природи, з дитинства що здружилися, а потiм полюбили один одного назавжди й безкорисливо, виявляють собою ту полонену пару, що знайома нам по казках про вiчну любов. Однак, Том аж нiяк не є iдеальним коханцем, зразком чесноти й взагалi всiх тих якостей, якими автори надiляли своïх героïв. Тiм при всiй своïй привабливостi( добротi, безкорисливостi, чесностi) вiдрiзняється самим неприйнятним для iдеал коханця якiстю — вiн ветрен. Страстi постiйно грають iз ним злий жарт Цiла галерея лицемiрiв виведена Филдингом. Перше мiсце серед них займає сестра сквайра Олверти мисс Бриджет, а потiм мисс Блайфил, що через страх перед пуританською мораллю втратилася власного щастя й прирекла свого сина Тома на страшну долю пiдкидька. Далi йде законний син цiєï особи — мiстер Блайфил — молодший, зразок мерзотника — лицемiра. За ним iдуть учителя Тома й Блайфила: Кваком i Сквейр, безсердечнiсть i жорстокiсть яких завжди прикритi пишномовними фразами про моралi й чесноту
Письменник завжди з недовiрою ставився до бездоганноï чесноти людей, пiдозрюючи неправду й лицемiрство
Роман завершується щасливим фiналом. Порок карається: лицемiр Блайфил вигнаний з будинку. Добро трiумфує. Тiм i Софiя знаходять щастя сiмейного сполучника, народять дiтей i множать своï багатства
Соц критика його не рiзання, але досить зрима. Його демократичнi симпатiï очевиднi, разом зi своïм Томом вiн спiвчуває знедоленим i приниженим бiднякам i вiд усього серця хотiв би полегшити ïхня доля. Однак ця симпатiя не здобуває присмаку слащавой i нудотноï розчуленостi. Филдинг не дарує аристократiв. Ледi Белланстон, пiдступн, брехлива й розпусна, персонiфiкує всi пороки придворних
Филдинг пише з посмiшкою. Ми вiдчуваємо цю посмiшку практично на всiх сторiнках роману. Iнодi вона зла й саркастична, коли вiн викриває за лицемiрною маскою люта особа користi й жорстокостi, але часто м'яка й добродушна, коли мова йде про человеч слабостi
