Значення лiтописання для нащадкiв. Повiсть минулих лiт
Лiтопис… Лiтописець… Лiтописання… Вслухаємося,як звучать цi слова. Про що нам розповiдають? Вони самi пiдказують, що
мова йде про опис рiзних подiй протягом рокiв — рокiв. Дiйшли до
нас цi слова з давнiх часiв Киïвськоï Русi. Iсторики зв'язують
виникнення лiтописання на територiï Росiï-Русi iз прийняттям
християнства й появою слов'янськоï абетки, що створили просвiтителi
Кирило й Методiй. Лiтопису розповiдають про те, що вiдбувалося на
киïвських землях у те або iнший час. Деякi з них записанi також
зi слiв очевидцiв давнiх подiй. Наприклад, уважається, що
лiтописнi згадування про переможний похiд киïвського князя Олега на
грекiв, записанi ченцем Нестором — лiтописцем по народних
переказах. Адже в часи правлiння самого Олега лiтописання ще не
iснувало. Преподобний Нестiр з Києво-Печерського монастиря —
один з найвiдомiших лiтописцiв. Завдяки йому з'явилися лiтописи про
подiï з життя Киïвськоï Русi й найдавнiший звiд лiтописiв
Повiсть минулих лiт. У цих зборах у певному порядку розмiщенi iсторичнi
оповiдання, документи князiвськоï влади, закони того часу.
Повiсть минулих лiт Нестора, чорноризця Феодосiйського монастиря
Печерського, звiдки пiшла Росiйська земля, i хто в нiй почав спершу
княжити, i як Росiйська земля з'явилася. Так починається Лiтопис
Росiйська, у якiй подаються вiдомостi про розселення слов'ян, утвореннi
держави, про перший росiйських князiв. Повiсть минулих лiт
починається з розповiдi про розподiл землi мiж синами бiблiйного
Ниючи. Так вимагали традицiï лiтописання. До наших днiв дiйшло
кiлька спискiв Повести тимчасового рокiв. Самими старими вважаються
Лаврентиевский i Iпатiïвський.
Повiсть минулих лiт цiкава тим, що в нiй зiбране не тiльки iсторичнi
факти, а й народнi перекази, легенди, iншi зразки фольклору.
Однiєï з вiдомих легенд, на основi якоï були написанi
лiтературнi твори , постiйне згадування про вмовляння волхвiв
киïвському князевi Олегу. Вiщуни напророкували, що вiн прийме
смерть вiд свого коня. Олег вiдмовився вiд улюбленого коня, що
супроводжував його не в одному походi. Але згодом потрапив на мiсце, де
був порох тварини. Там князя вкусила змiя. Так збулося вмовляння. Також
у цьому лiтописi згадується про установу Києва, називаються
iмена братiв Кия, Щека, Хорива i ïхньоï сестри Либеди, якi
вважаються легендарними особами. Лiтописання в нашiй краïнi бере
початок iз часiв князювання Володимира Мономаха. В Повiстi минулих лiт
помiщений його добуток Повчання дiтям. Князь призиває дiтей i
всiх, хто буде читати Повчання, мати в серце страх божий, робити щедру
милостиню, не наслiдувати лихих дiй i дає ряд iнших мудрих рад.
Розквiт лiтописання в Росiï-Русi доводиться на час князювання
Ярослава Мудрого, коли великоï ваги надавалося книжковiй науцi.
Лiтопису давнини — це iсторичнi, лiтературнi твори, якi мають
велике значення. Адже вони допомагають зрозумiти самобутнiсть нацiй,
створюють картину iсторичного розвитку нашоï держави. Лiтопису
увiбрали в себе книжковi й фольклорнi традицiï лiтератури
Киïвськоï Русi. Вони мають естетичну, iсторичну цiннiсть i
вчать нас розумiти, якого роду ми дiти.
